Розділ 20

Виявилося, що сусід справді замовив з ресторану лише салати. А основну страву готував сам. Доки я наминала «Чотири сезони», розвалившись на стільці, він закінчив варити соус, витягнув із холодильника гігантський вже замаринований шматок м’яса, завернув його у фольгу та запхнув у духовку.

Чоловік, який хазяйнує на кухні, це так… гаряче, виявляється. В мене з рота кілька разів їжа випадала, коли Ворон у своїй тісній футболці нахилявся за чимось, тягнувся до верхніх шафок чи присідав, дістаючи посуд із нижніх… Дивитися цю кухонну недо-еротику можна годинами, чесне слово. Щоправда, коли від духовки поповзли смачні аромати смаженої яловичини, довелося таки драпати назад у свою печеру. Гарячий чоловік плюс запечене м’яско- це вже занадто!

Запахи вже покинули кухню та знайшли мене навіть у спальні. Якщо до цього я була проти приїзду батьків, то в ту мить майже благала їх їхати швидше.

Залишилася одна година і пів моєї нервової клітини.

Сидіти без діла було гірше за все, тож, знову не витримавши, я повернулася на кухню, щоб запропонувати свою допомогу. Ніж та пакет з картоплею мені вручили без зайвих запитань.

— Потім кожну розріжеш поздовж, на чотири часини, — додав Марк, задумливо почухавши підборіддя. — Кинемо запікатися разом із м’ясом вже під кінець.

— А ти непогано розбираєшся в кулінарії, як для власника авто майстерень, — пробурмотіла ч, за що одразу ж отримала у відповідь погляд повний презирства.

— Я не завжди був власником, — хмикнув він. — У студентські роки де тільки не доводилось підробляти, щоб закінчити університет. І на ресторанній кухні в тому числі.

— А навіщо викладати до нас прийшов, якщо в тебе свій бізнес? — не втрималась.

— Не твоя справа, — спокійно відповів Ворон, та по інтонації я зрозуміла, що розмову завершено.

Ну, й будь ласка! Сама все рознюхаю!

* * *

В двері подзвонили якраз у ту мить, коли я розставляла на столі екзотичні ресторанні салати, а Марк – виймав із духовки обід. Від вигляду соковитого м’яса та запеченої картопельки ледь не втратила свідомість.

— Я відчиню, — глитнувши слину, мовила та понеслася в прихожу.

Одного погляду на батьків вистачило, аби зрозуміти, що в гості вони не до мене прийшли. Батько в білій парадній сорочці та випрасуваних класичних штанах, мама – в новій зеленій сукні з вишивкою на довгій спідниці. В когось день народження чи празник якийсь?

—  Привіт, доню, —  всміхнувся татко, стискаючи мене в обіймах.

—  Привіт, —  придушено, але радісно, пискнула я, поплескавши його по спині.

Мати вручила мені важкий пакет і відвернулася, щоб повісити пальто.

—  Марк сказав, що нічого не треба, та ми все ж дорогою  купили вино, —  відповів на моє німе запитання батько.

Тут у коридорі з’явився і сам Ворон, з широкою посмішкою привітав гостей та запросив усіх до столу. Нарешті! Готова пробачити йому навіть те, що він поводиться, наче у себе вдома!

Доки він розрізав соковиту яловичину, мама захоплено нахвалювала наш скромний обідній стіл, тато підозріло розглядав салатниці, а я від нетерпіння підстрибувала на стільці з тарілкою в руках. Перша порція дісталася татові, наступна – мамі. І я бачила, як тремтіли губи в нахабного сусіда від стримуваної посмішки, коли він відрізав третій шматок.

—  Ненажера, —  не витримав чоловік, відбираючи в мене тарілку.

Та придумати достойну відповідь не встигла, бо коли полита пряним соусом картопелька з м’ясом опинилися переді мною, мозок одразу ж переключився на цей кулінарний шедевр. І я вирішила відкласти гризню на потім.

В цілому, обід минув доволі спокійно та навіть якось по-сімейному. Мамі засмакували салати, до яких ми з татом боялися навіть торкатися. Марк ризикнув, але спробувавши, зблід, і більше не торкався, навіть до інших. Він переважно спілкувався з татком. Розпитував про справи філіалу будівельної фірми, яким той керував, про доходи та податки. Коротко кажучи, вони вели занудні розмови, від яких вуха у трубочку скручувалися.

Після того, як майже все було з’їдене, а мама записала інгредієнти салатів, що найбільше припали до душі, батьки почали збиратися додому. Вже біля самих дверей мама з посмішкою мене обійняла та прошепотіла на вухо?

—  А ви непогано ладнаєте, наступного разу візьми його до нас у гості.

Я не встигла їй нічого відповісти, тому що жінка загадково підморгнула і, підхопивши тата під лікоть, випурхнула з квартири.

І що це означає? Що за натяки такі? Вже починаю підозрювати, що вона спеціально підселила до мене цього… сина своєї найкращої подруги дитинства. Тільки цього мені не вистачало…

Тяжко зітхнувши, похитала головою та розвернулася до кухні. Здається, там ще залишилося пів пляшки вина. Не пропадати ж добру, правильно?