Розділ 17

Першим ділом, зачинившись у своїй кімнаті, я взяла блокнот і розписала там план дій.

1. Подивитися фільм на флешці.

2. Знайти інформацію про смерть Едуарда Ворона.

3. Заодно і про Марка Едуардовича щось пошукати.

Задумливо пожувавши ковпачок від ручки, я задоволено кивнула та відкрила ноутбук. Вставивши адаптер з маминою картою пам’яті, перекинула фільм на «Робочий стіл». Та, згадавши, що від вчорашнього вечора не перевдягалась і не була в душі, вирішила на пів годинки розслідування відкласти. Воно точно затягнеться на кілька годин, тому не завадить хоча б збадьоритися контрастним душем і горнятком кави з молоком.

Щоправда, якщо сусід виявиться на кухні, без кофеїну доведеться обійтися. Головне, щоб йому ванна не знадобилася.

Захопивши рушника, навшпиньки прокралася до дверей та висунула носа назовні. В квартирі панувала тиша, та, прислухавшись, я вловила тихий скрип підлоги у вітальні. Значить, Ворон все ще в своєму гнізді, і не можна втрачати ані секунди!

Прошмигнувши коридором, я заскочила до ванної, замкнула за собою двері та тільки тоді полегшено видихнула. Замок хоч і древній, та ніби надійний. Ну, і сподіваюся, що сусід не настільки вже з’їхав з глузду, щоб вриватися, коли я миюся. Максимум, на що він здатен зі своєю правильністю – караулити мене під дверима, схрестивши на грудях руки та грізно виблискуючи очима з-під зсунутих брів.

Згадавши, яким диким був у нього погляд зранку, здригнулася. Але тепер, коли годинник знову в нього, це просто втратило сенс. Гадаю, Марк Едуардович зараз взагалі не хоче мене бачити. Сидить, мабуть, у вітальні, погладжує свою дурнувату флешку і шепоче: «Моє зо-о-оло-о-отце-е…». Уявивши цю картинку, ледь не впустила шампунь, і не переставала гиготіти навіть у душі, аж доки піна в рот не потрапила. Через цього сусіда одні неприємності!

Гаряча вода та фруктовий гель для душу трохи привели мої нервові клітини до ладу, а після косметичних процедур для тіла та обличчя, я взагалі забула про все на світі. Насолоджуючись відчуттям чистоти та гармонії, я, мугикаючи собі під ніс пісню Скрябіна, обмоталася махровим рушником та гордо вийшла в коридор. І лиш коли погляд ковзнув до прочинених дверей вітальні, повернулася до жорстокої реальності. Нажахано завмерла, а в голові знову заметалися панічні думки. Нещодавньої легкості як і не бувало. Поглядаючи одночасно і на двері кухні, і на кімнату Ворона, я чкурнула до себе.

Однак, не дивитися вперед було страшною помилкою. Тому, що коли я влетіла до спальні, одразу ж врізалась у щось, що явно цього не очікувало.

Перелякано заплющивши очі, я з жахом зрозуміла, що зіткнулася з самим Вороном, і тепер він, міцно вчепившись у мене, летить спиною на підлогу. А рушник під його загребущою лапою стрімко сповзає з мого вологого тіла…

***

Розплющувати очі не хотілося. Ні в ту мить, ні коли-небудь взагалі. Нехай це буде просто дуже реалістичний кошмар, будь ласочка! Можливо, я заснула, стоячи в душі, чи гепнулася до плитки головою та втратила свідомість… Можливо, навіть захлинулася водою, і це все передсмертні марення…

— Не вдарилась? — запитав сусід, змусивши мене скривитись.

Ні, бляха, це все та ж довбана реальність. А надія була так близько…

Вже відкрила рота, щоб сказанути щось гостреньке у відповідь, але раптом гаряча долоня лягла між лопатками, і всі слова розчинилися, ніби цукрова пудра у воді. Рушник… Там повинен бути рушник!

Піднявши голову та скосивши очі вниз, я застогнала. А тоді знову притислася чолом до плеча Марка Едуардовича. Моє махрове вбрання прикривало лише сідниці, одним кінчиком тримаючись між нашими тілами. І якщо я встану, то…

— Ти не хочеш злізти… з мене? — не витримав чоловік та порухав ногою.

— Мені зручно, — пробурмотіла йому у футболку, відчуваючи, як від сорому палає обличчя.

— А може все ж… — невпевнено мовив Марк Едуардович, не розуміючи, що відбувається.

— Ш-ш-ш, я думаю.

Повернувши голову в бік, спохмурніла. В принципі, якщо попросити його заплющити очі…

— А в іншому місці думати в тебе не вийде? — хмикнув сусід.

Зовсім не скидалося на те, що він хоч трохи злиться на мене, як я собі уявляла весь цей час. Судячи з того, як розслаблено він потягнувся, а тоді й узагалі заклав руку за голову, ситуація його дуже веселила.

— Ти зірвав з мене рушника, розумнику, — сердито набурмосилась я, здіймаючи на нього погляд. — Як мені тепер встати?

— Вже на «ти»? — підняв брову насмішкувато та ковзнув поглядом униз.

Я миттєво притислася до його грудей, ховаючи наготу.

— «Ви» тут не зовсім доречне, — пробурчала зніяковіло.

— Згоден, — легко кивнув Марк.

А тоді різко обхопив мене руками і… перевернувся, змусивши вчепитися в нього з усіх сил.

Тепер він притискав мене до підлоги, і поза перетворилася з просто двозначної на дуже відверту. А коли мені в живіт вперлося щось тверде, я здавлено пискнула. Думка про те, що його тіло так само його зраджує, реагуючи на мене, як і моє – на нього, без нашої на те згоди, чомусь дуже мене потішила. А серце, на перекір здоровому глузду, зайшлось від хвилювання. А якщо він мене ще й поцілує… просто зараз?

Я підняла погляд та задумливо вгледілась у серйозне обличчя сусіда, що зосереджено розглядав кімнату, не звертаючи на мене уваги. Гм, цікаво, як це, цілуватися з ним? Він повільно смакуватиме момент, торкаючись легкими поцілунками, чи навпаки, накинеться, наче голодний звір, змітаючи всі перепони?

— Ти чого? — раптом глянув униз Марк. — Тобі недобре? Я надто сильно тебе придавив?

Здається, навіть із кам’яною ерекцією цей байдужий біо-робот прекрасно себе контролює. Не те, що я… дуринда безголова.

— Давай спробуємо вибратися, — з напруженою посмішкою мовив чоловік. — Обхопи мене міцніше ногами та руками, а я перенесу тебе на ліжко.

Тільки після того, як я на автоматі слухняно обвила його шию руками, а ступні схрестила за його спиною, до мене дійшло, наскільки це погана ідея. Тепер те, що дуже навіть добре відчувалося через тонкі спортивні штани, впиралося в низ живота. Кожен рух наших тіл змушував мурашок розбігатися шкірою, і я закусила губу, щоб не дай бог не застогнати в голос, доки сусід намагався піднятись на ноги. Коли його долоні лягли мені на стегна, підтримуючи, я ледь стримала бажання потертися об нього, наче кішка.