Розділ 14

У вихідні батьки переважно відпочивають удома. Тато вирішує термінові справи в телефонному режимі, лежачи на дивані з книгою в руках. А мама готує смаколики та дивиться улюблені турецькі серіали. За час моєї відсутності нічого кардинально не змінилося. Навіть двері, як завжди, навстіж.

Без перешкод потрапивши до квартири, я одразу ж вловила знайомий аромат вишневого пирога і татовий строгий голос, що погрожував комусь жорстокою розправою за помилку в звітах. Дім, любий дім. В бабусиній квартирі чомусь так і не з’явилося стільки життя, як у цих стінах. Як би я не старалася додати затишку, розставляючи по всій квартирі милі речі, ароматичні свічки та статуеточки, все це припадало пилом, і в квартирі все рівно було якось пусто і незатишно. А вдома… ніби навіть якось тепліше. Магія та й годі.

— Саша? — здивовано мовила мама, визирнувши з кухні. — Ти чому не зателефонувала? Щось трапилось?

— А що, без запрошення додому вже не впускають? — всміхнулась я, стягуючи кросівки. — Була неподалік і прийшла на запах пирога. З вишнею?

Відволікти маму від розпитувань завжди було легко. Вже за кілька хвилин мене всадовили за стіл та загодували, як на забій. Плов із великими шматками м’яса, густий грибний суп із грінками… Я вже й забути встигла, що таке смачна домашня їжа. Собі надто ліниво щось готувати щодня, особливо те, що потребує багато зусиль та часу. Мій максимум – зварити гречану кашу і сосиски або розігріти готові напівфабрикати. Ні, одного разу я навіть спробувала наліпити вареників. Пекельне невдячне заняття, після якого ще дві години відмиваєш муку по всій кухні, мучишся від болю в спині, а вареники ще й розварюються!

Встигла забути я й про мамине захоплення салатами, і бездумно запхнула до рота щедру порцію під невинним шаром із тертого сиру.

І майже одразу ж зрозуміла свою помилку, та було вже запізно.

Доки я намагалася проковтнути суміш солено-кисло-солодких смаків, шлунок стискався в передчутті, аж на чолі виступив піт.

— Це… що… мандарини? — нещасним голосом пробурмотіла. — З помідорами і часником?

Мама, ніби й не помітивши переляканої гримаси на моєму обличчі, задоволено всміхнулася.

— Класно, правда? — І, відібравши в мене ложку, занурила в салат. — Сьогодні в інтернеті рецепт знайшла. «Шанхай з куркою» називається.

Коли вона з’їла цілу ложку… цього, та ще й примружилась від задоволення, мене аж перетіпнуло. Тільки уявіть. Мандарини! З часником і цибулею! Ці китайці точно ненормальні.

— Це американський салат, — спохмурніла мама.

Ой, здається, останнє я в голос промовила. Мати образилась і, забравши всю миску, відвернулася до плазмового телевізора, що висів на стіні. Ну, і будь ласка!

Відкинувшись на спинку стільця, я сито потягнулася. Щось боляче впилося в сідниці, змусивши скривитися. Тільки намацавши задню кишеню штанів, я згадала про годинник та одразу ж витягнула його.

Покрутила в руках, перевернула. Привернув увагу сірий пластиковий повзунок на задній стінці, і я потягнула його вниз. Під циферблатом одразу ж висунувся USB-роз’єм, як у флешки. То ось чому Марк Едуардович так хвилювався через цю штукенцію. Напевне, там щось дуже важливе. Порно за його участі, хе-хе? Буде в мене компромат у будь-якому випадку! Може, навіть такий, що змусить сусіда звалити з моєї квартири якомога швидше.

— Ма, я скористаюся твоїм ноутбуком, можна?

І, не чекаючи відповіді, бігом кинулася до батьківської спальні.

Там теж нічого не змінилося. Всі ті ж персикові стіни, широке ліжко під білим покривалом і шафа-купе на всю стіну з дзеркальними дверцятами. Ноутбук знайшовся на своєму місці, — на тумбочці, зліва від ліжка.

Мало не підстрибуючи від нетерпіння, всілася на підлогу, прихилившись спиною до ліжка, і перетягнула ноут на коліна. Тремтячими пальцями ввіткнула в нього флешку та завмерла в очікуванні.

На екрані вигулькнуло сповіщення про підключення нового пристрою, і я клацнула «Відкрити».

— «Смокінг»?! Серйозно?!