Глава XII

Уперше за весь час я відчула полегшення. Мати більше не доніматиме, почуття провини й туги за Пашею починало відступати, і я потроху приймала все те, що сталося. А Даня наразі, на диво, виявився єдиною людиною, яка була поруч. Навіть із Нікою ми трохи віддалилися, але я не ображалася. Мені здавалося, що час змінюється, а разом із ним міняємося і ми самі.

Чи на краще це?

Була опівночі, ми все ще сиділи з Данилом на кухні, і виявлялося, що цей хлопець доволі милий у розмові, що остаточно зламало моє упереджене ставлення до нього. Він розповідав кумедні історії зі свого життя, і на кухні лунав сміх.

— Спати хочеш? — запитав він після чергової паузи.

— Трохи... — зівнувши, відповіла я.

Хлопець акуратно заправив моє пасмо за вухо, а потім обхопив зап’ястя й повів у кімнату. Я поглянула на ліжко, а потім на нього — очі мимоволі розширилися від несподіванки.

— Спати вдвох? — здивовано зігнула я брову, на що отримала лише коротку, хитру усмішку.

Раптом у кімнаті згасло світло, залишаючи мене без відповідей. Міцні, гарячі руки раптово й владно лягли на талію, різко розгортаючи мене обличчям до себе. Тіло миттєво відреагувало на близькість, збиваючи звичний ритм дихання.

— Ти чого? — перейшла я на ледь чутний шепіт, відчуваючи гарячий подих на власній шиї.

— Така смачна... — на повні легкі хлопець вдихнув запах моєї шкіри, а за мить легенько торкнувся губами, викликаючи дрібну завірюху з мурашок по всьому тілу.

Я затримала дихання, але вже за секунду мої ноги на мить відірвалися від підлоги — Даня підхопив мене на руки, обережно поклав на ліжко й навис зверху, повністю затуляючи собою вуличне світло від ліхтарів, що били у вікно.

«Це і є його влада надо мною тепер?» — промайнуло в голові липкою думкою.

Його рука повільно скользнула від талії до мого стегна, ніжно й водночас так власницьки, а за мить на своїх губах я відчула його м’який поцілунок. Мені хотілося вирватися й утекти, але щось незриме й потужне заважало зрушити з місця — чи то залишки випитого на кухні пива, чи то шалена втома. Я відповіла на поцілунок, поглиблюючи його. У якийсь момент моє тіло вигнулося, а рука Данила впевнено ковзнула між моїх ніг. Не втримавшись, я видала тихий, солодкий стогін йому в губи — і це стало остаточною межею, за якою зникли будь-які гальма.

Тієї ж миті він одним рухом стягнув із мене штани, залишаючи лише чорну мереживну білизну. Пульсація палила зсередини, і бажання стало настільки нестерпним, що я ледь дихала, коли відчула гарячий дотик крізь трусики.

— Ти вже мокра, — не відриваючись від моїх губ, прошипів хлопець і відсунув тканину білизни вбік, входячи в мене одним пальцем. Від цього стогін став насиченішим і гучнішим.

Він плавно рухався всередині, поки моя кицька судомно стискала його палець, мої соки рясно стікали, а його це лише ще більше заводило.

— Яка туга... — промовив він перед тим, як ковзнути глибше, викликаючи новий, зривний стогін.

Це було щось приголомшливе й невимовне, аж раптом на всю квартиру розрісся різкий дзвінок у двері.

Ми тут же синхронно повернули голови в бік коридору.

— Ти когось чекаєш? — поглянула я на Данила, а той розгублено й здивовано дивився на мене у відповідь.

— Ні.