Глава V

Тихо проходячи до своєї кімнати, я намагалася не розбудити матір. Знала, що такий пізній прихід спровокує новий скандал і чергову бійку. Увімкнувши в кімнаті нічник, я сховала куртку до шафи, а Данин анорак повісила на стілець. Присіла на ліжко, нервово кусаючи губи й смикаючи правою ногою.

Він від самого початку знав, що ми сусіди, чи дізнався тільки зараз? — перше, що спало на думку.

Я перевела погляд на анорак і втупилася в нього, наче зачарована. Хто він такий? Що робив тоді біля сходинок у під’їзді? Чому його вигнали з минулої школи?

Долоня ковзнула по вуху, яке ще донедавна обпалювало Данине дихання, шкірою побігли мурахи, а всередині щось зрадницьки стиснулося. Я різко смикнула головою, намагаючись відігнати спогади про його дотик. Думки не давали спокою — він здавався занадто темним і небезпечним.

Телефон дзенькнув. Рука автоматично потяглася до смартфона. Сповіщення з ВКонтакті.

— «Даня Темний підписався на вас», — прочитала я шепотом.

Очі розширилися від усвідомлення, як швидко він мене знайшов. Руки чомусь затремтіли дрібним трепетом. Не дарма я подумала, що він темний, якщо навіть у соцмережах так підписаний. Я відкрила його профіль, трохи порилася на сторінці. У статусі красувалося «Все складно», від чого я тихо хмикнула.

— «Все складно»? Ой який ти в нас бідненький... — іронічно промовила сама до себе.

Далі пішли фото, як зазвичай, спільні знімки пацанів у спортивках, стоніках чи анораках і без обличчя. Також едіти, де Данило лупить з ноги іншого хлопця або як натовп налітає на інший і добиває його. Але мій погляд зупинився на знімку перед дзеркалом — прес, спортивки Adidas, ті самі чорні кросівки й голий торс. Він гарячий... Але ж і придурок.

Я відклала телефон, поставивши його на зарядку, а сама переодяглася у довгу білу футболку, що заміняла піжаму. Укуталася з головою під ковдру і врешті міцно заснула.

На ранок мене розбудила мати, вона з гуркотом влетіла до кімнати й різко стягнула ковдру. Її пальці вчепилися в мою щиколотку й смикнули так, що я боляче гепнулася з ліжка на підлогу. Таке пробудження вже стало звичкою — хай і не щоденною, але й не рідкісною.

— Тварюка! — верещала вона. — Де всю ніч шлялася, шлюха малолітня?

Вона схопила мене за шию й хльоснула ляпасом так, що розсікла губу.

— Мам... — голос зрадницьки затремтів.

Більше я нічого не встигла вимовити, вона насіла на мене, почавши гатити кулаками по голові, руках, усюди, куди дотягувалася. Класична ранішня «білка» — мабуть, на опохміл нічого не знайшлося, і мішенню автоматично стала я.

— Досить... — крізь сльози благала я.

Обличчя палало від ударів, на руках миттєво виступили синяки й подряпини, а деякі з них закровилися крихітними плямами.

— Ти нікчемна дитина! — вона різко підняла мене й штовхнула в стіну, від чого гулко й глухо хруснуло десь усередині.

Ні. Ця стіна розділяє мене з Данилом — він не має знати й чути, що тут коїться.

Я вчепилася матері в руки й з останніх сил виштовхнула її з кімнати, із грюкотом зачинивши двері та закрившись на замок. Поки вона тарабанила в дерево, обливаючи мене брудом на чому світ стоїть, я натягнула перші ліпші речі й схопила рюкзак.

Розчинивши вікно, я відчула, як крижаний вітер ударив у обличчя. Поглянула вниз — висота п'ятого поверху лякала, але спасибі тим, хто збоку приліпив пожежну драбину. Я обережно перекинула ноги через підвіконня, міцно вчепившись за раму, ступила на виступ нижнього вікна й короткими кроками посунула до конструкції. Спочатку нащупала драбину рукою і ногою, а потім, відірвавшись від стіни, перебралася повністю. Страх висоти супроводжував мене завжди — у голові паморочилося. І скільки б разів я вже так не тікала, острах нікуди не зникав.

Обережно спускаючись униз, я озирнулася на останніх сходинках. Драбина закінчувалася на рівні другого поверху — доводилося знову стрибати. Зібравши залишки духу, я відпустила поручні й стрибнула. Приземлилася на ноги, але рівновагу не втримала й полетіла вперед.

Чиїсь міцні руки миттєво підхопили мене, а я вчепилася в куртку людини котру не бачила через заплющені очі, до болю стискаючи пальці в тканину.

— Ух ти, ти з неба звалилася, пупсе?