8 глава

8 глава

Вона привела мене до вітальні. Посеред кімнати стояв великий круглий стіл, а на ньому монополія.

-Спочатку пограємо в настільну гру, а потім, якщо захочеш, зіграєш нам на гітарі, домовилися,- говорила Дмитрина мати.

-Гаразд, а ви завжди, так проводите вечора?- запитала я.

-Граємо майже щовечора, але з роками діти поїхали, а самим не цікаво, тому користуючись можливістю, згадаємо минулі роки,- промовив дядько Олег і посадив нас за стіл.

Грали довго, але весело, давно я не відчувала такої...любові, в них з Дімою особливі відносини, як...як у справжніх батьків і дітей, вони наповнили мене цією любов'ю. Як обіцяла я взялася за гітару, правда з першого разу не вийшло, але через декілька хвилин пальці згадали струни й з під них полинула спокійна мелодія.

Заснули швидко і спалося краще ніж у квартирі, напевне повітря таке, а може тому що вечір був наповнений любов'ю.

Вона круто грає, потрібно подарувати їй інструмент. Батькам вона сподобалася і це добре, як я зрозумів мама з нею поговорила, маже вона нарешті захоче перевести наші відносини на вищий рівень. Нарешті спить, як вбита, не зміг її збудити, та й не дуже хотів. Зазвичай, якщо я пізно приходив, або просто лягав, вона завжди прокидалася і говорила, що чуйно спить, та й збудити міг її лише відкривши двері, а тут навіть коли мама почала щось голосно готувати.

Суботу ми провели за розмовами, прогулянкою по лісу і готуванням смачного шашлику, це були самі звичайні посиденьки, які ми з батьками зазвичай влаштовували коли сюди приїжджали. В неділю ми хотіли поїхати на рибалку, але погода не дала нам цього зробити, дощ лив як з відра. У нас в гостинній був камін, ми розпалили його і сиділи розмовляли. Я з батьком про роботу, а мама з Дашою про щось своє, я не розумію про що, але з виду їм весело.

Тітка Ніна була доброю, розпитувала про навчання, роботу і про все на світі з нею нудьгувати не прийшлося.

Ввечері коли збиралися спати, Діма запитав: мені цікаво, а хто навчив тебе грати? Тоді не зміг запитати, а потім забув, тому тільки зараз.

-Ще батько навчив,- з якоюсь гіркотою сказала я.

Я повернулася до вікна і подивилася на місяць, напевно довго стояла, бо Діма підійшов до мене та обійняв, притискаючи до своїх грудей. Засунувши голову у моє волосся він промовив: я кохаю тебе.

-Я тебе теж,- може комусь здається, що все дуже швидко, можливо, але мені добре поруч з ним.

Після моїх слів він розвернув мене до себе обличчям і ніжно поцілував.

Спати ми лягли обіймаючись.

З повернення додому пройшов тиждень, сьогодні знову п'ятниця, я як і завжди пішла до офісу, потрібно було віднести документи.Як тільки відчинилися двері ліфта до мене підбігла секретарка шефа і сказала, що він мене чекає.

-Володимир Олександрович, звали?- тихо промовила, зайшовши до кабінету.

-Так, ти вже давненько працюєш в нас. Та й гарний працівник, як там не було, але...я звільняю тебе.

-За що?- незрозуміло запитала я.

-Я знайшов на твоє місце іншого, того хто може працювати постійно.

-Але...- емоції майже брали верх, але поки що я трималася.

-Ніяких але, ось аркуш паперу і ручка, пиши заяву про звільнення,- це не справедливо!! За що? Але вибору в мене немає, знаючи характер начальника, краще не сперечатися. Написавши заяву я пішла геть.

Як же хочеться забутися, що буде далі як жити без грошей, ще й Маша сьогодні зайнята, побачення в неї, не хочеться псувати його. Постоявши на свіжому повітрі, я охолонула і для початку вирішила повернутися до квартири, а потім вирішимо, що робити далі.

Якась вона сумна сьогодні, точно щось сталося, потрібно запитати. Я пішов за нею до кімнати. Вона сіла на ліжко, я біля неї.

-Щось сталося,- з ніжністю запитав. Вона подивилася на мене сумними очима. Я обійняв її,- щоб це не було, все буде добре.

-Не буде...мене звільнили, як я тепер буду жити без грошей?- майже плачучи говорила вона.

-Нічого страшного, за квартиру платити не потрібно, а їжею я тебе забезпечу Та й грошей в мене достатньо, щоб жити у двох, а роботу можеш знайти пізніше, тиждень другий відпочинку,- вона підняла голову на мене.

-Добре,- тихо промовила вона.

Далі ми лягли спати.