7 глава

7 глава 

Субота з Дімою була прекрасною, ми дивилися фільми, потім готували. В неділю кожен займався своїм, я прибирала, а він пішов до своїх друзів. Вечір ми провели разом і домовилися, що наступні вихідні проведемо з його батьками на природі.

Тиждень пройшов не помітно, все було як завжди. В п'ятницю після інституту, ми поїхали за місто, там в них був невеличкий будиночок, речі склали заранні. Їхали довгенько, години дві, слухали музику, я навіть задрімала, розмовляли на різні теми. Краєвид був дуже красивий, як давно я не їздила за місто, все в центрі, бо то навчання, то робота.

Ближче до вечора ми приїхали. Нас зустріла невеличка споруда, яка нагадувала будинок лісовика: маленька, непримітна. В середині було затишно, якось по домашньому. Нас зустріла середніх літ жіночка, така добра.

-Нарешті приїхали,- прощебетала вона й обійняла Діму,- а ви Даша, як я розумію.

-Так, можна на ти, все ж таки ви старші,- якось ніяково промовила я.

-Добре, я Ніна Сергіївна, але можна просто тітка Ніна....Олег йди сюди, привітайся з гостею,- голосно крикнула жінка і через декілька хвилин до них вийшов чоловік.

-Доброго дня, я дядько Олег, по іншому називати не дозволю,- він підійшов до нас, обійняв і додав,- давайте швидше, а то вечеря охолоне.

- Гаразд тато,- промовив Діма, його батьки пішли до кухні, а він продовжив говорити мені,- ти роззувайся, зараз покажу твою кімнату, вірніше нашу.

-Що?- не зрозуміла я і здивовано подивилася на нього.

-Та не переймайся, там два ліжка, просто тут мало кімнат, ми з братами там в трьох спали, я обіцяю приставати не буду, ти ж мене знаєш, я людина слова,- заспокоював Діма.

-Добре,- я трішки заспокоїлася.

Ніна Сергіївна була милою і доброю. Мала світле волосся, отже Дмитрині точно не від неї, а очі її, також сині. Дядько Олег, він так і не сказав, як його по батькові, був чорнявим з зеленими очима. І зростом син пішов у батька, такий же високий. Вони справді були дуже ввічливими.

Діма привів і справді в простору кімнату, я обрала ліжко, яке ближче до вікна, вид звідти пречудовий. Після ми пішли їсти. На столі були різні страви: тушкована качка з картоплею, суп, декілька салатів, і на десерт, яблучний пиріг. Поки чоловіки говорили про своє, тітка Ніна запитувала мене.

-Так звідки ти?

-Я з невеличкого селища, воно знаходиться в Київській області.

-А ким працюють батьки?

-Тато на заводі, а мама на підприємстві.

-А чим зараз займаються?

-Якщо чесно не знаю, я не спілкуюся з ними, вже декілька років,- відповіла після короткої паузи.

-Гаразд, не будемо говорити про це, розповіси трішки про себе?- жінка не змушувала, але поруч з нею було приємно, і тому я без вагань розповідала їй все.

-Я навчаюся на економіста, працюю в одній з компанію, полюбляю читати та іноді граю на гітарі є подруга.

-На гітарі!! Зіграєш нам, будь ласка, в нас є гітара,- жваво промовила вона, найбільше їй подобалася музика.

-Обов'язково, але трішки пізніше,- далі ми спокійно говорили на різні теми й при цьому не забували їсти. Через деякий час, коли ми майже прибирали зі столу і залишилося тільки помити її, чоловіки залишили нас і пішли до вітальні.

-Що у вас з Дімою?- запитала тітка Ніна.

-Поки що нічого серйозного, він мені подобається, але я поки не дуже готова до серйозних стосунків,- щиро відповідаю.

-Чому....можу тебе запевнити він дуже серйозно до таких речей ставиться, і я бачу як він на тебе дивиться, мене не обдуриш, я його наскрізь бачу.

-Я не сумніваюся в його чесності, просто я не хочу повторити помилки минулого,- я сумно посміхнулася.

-Подивися на мене ....послухай все, що колись було вже пройшло, я не знаю, що сталося колись, але запам'ятай кожна людина отримує другий шанс і ти не виняток, довірся своєю серцю і спробуй знову повірити у кохання,- ми стояли й дивилися один одній в очі.

-Дякую, я обов'язково прислухаюся до вашої поради,- обіймаючи говорила я.

-Ну ви де, все вже готове,- почули ми позаду та обернулися, перед нами стояв дядько Олег.

-Що готове?- здивовано запитую.

-Зараз побачиш, пішли,- промовила Ніна Сергіївна і кудись мене повела.