6 глава

6 глава

Ще місяць тому Маша обіцяла подарувати книгу, як дуже хотіла прочитати й ось вона мені її принесла, я люблю читати, але часу не вистачає.Питання Діми стосовно родичів збентежило мене. Не хотілося згадувати події трирічної давнини, але він правий, ми не просто сусіди, чомусь хочеться йому вірити.

-Коли мені було сімнадцять, я познайомилася з хлопцем і як це буває ми з ним почали зустрічатися....мамі й папі це не сподобалося, вірніше він не сподобався, недолюблювали його, а як сліпа дурепа вірила йому. Три роки тому він покинув мене і як потім виявилося я була вагітною...батьки в шоці, сварка, я виказала все, що накипіло, про те що вони мене ніколи не підтримували, а я завжди їх слухала, старші праві. Сказала, що більше до них не приїду, зібрала речі і поїхала...

-А дитина?- обережно запитав Діма, після мого довгого мовчання.

-Через декілька місяців я потрапила в аварії, п'яний водій збив мене, було чудом, що я вижила, а про маленького і речі не було...- було дуже тяжко комусь це розповідати, подруга все знала, вона завжди була поруч. Чомусь хотілося плакати. Ні! Не смій! Не можна! Слізьми нічого не виправиш, це все було давно, потрібно заспокоїтися. Я просто сиділа намагаючись не плакати, як Дмитра підійшов до мене, сів поруч і обійняв. Відчувши його тепло і захист, я не витримала. Нещадні солені краплинки покотилися, в мене не було сили їх втримати. Вони текли вперше за декілька років, принаймні з таким розмахом.

-Хочеш я познайомлю тебе з моїми батьками?- сказав Діма, після того, як я заспокоїлася

-Навіщо?- я справді не розуміла навіщо він це говорить.

-Просто, з твоєї розповіді я зрозумів, що твої так і не змогли стати найкращими, а мої дуже добрі, ти їм сподобаєшся.

-Я подумаю, добре?

-Гаразд.

Весь наступний вечір ми провели в обіймах один одного, подивилися якусь романтичну історію, він розповідав смішні ситуації з дитинства і те як його потім наказували. І справді його ніколи не били, лише сварили, забороняли гуляти, або забирали приставку на декілька днів. Пощастило, мої завжди всі негаразди вирішували практиком, або кропивою.Розмову про батьків ми більше не підіймали, але якщо він знову згадає свою пропозицію я погоджуся, щось мене до нього притягувало.Минув тиждень після розмови з Дашою, я радів, що змусив її розповісти все. Чомусь стало її шкода, моя мама буде тільки радіти, що приведу когось в будинок. Я сам не розумів чому запропонував їй це.Вона справді слухалася, навіть стала мною маніпулювати. Мовляв -,, мені потрібний відпочинок, тому принеси мені чай з кухні, будь ласка, ''- я навіть вмовив декана, щоб той дозволив їй залишати останню пару на двадцять хвилин раніше.Як тяжко було розриватися на два фронти університет і робота, не розумію як їй вдавалося все встигати.Остання пара і вона в її групі.

-Дашо, підійдіть до мене, будь ласка,- як тільки всі вийшли я продовжив,- сьогодні йдеш на роботу?

-Ні, але домовилася із подругою про зустріч.

-Гаразд, тільки не сидіть допізна і якщо, що то дзвони, домовилися?

-Гаразд.

Ввечері вирішив перевірити роботи та подивитися документи з роботи. Коли закінчив, було далеко за північ, щось вона затримується, може написала, а я проґавив. Глянув на телефон, нових повідомлень не було, потрібно подзвонити. Як тільки набрав номер, почув звуки, що означали, хтось хоче потрапити до квартири. Вийшовши в коридор, побачив Дашу, яка намагалася зняти чобітки і при цьому не качатися

- Хтось вирішив напитися?- з легкою насмішкою запитав

- Ти що? Ні в'якому разі, ми випили всього пляшку вина і я маю на це право,- все ж в неї вийшло роззутися і вона прийнялася знімати плащ, але це було набагато складніше. Смішна коли п'яна

- Давай допоможу?- запропонував я й отримав не задоволення.

-Я сама,- знаю як ти сама.

Допоміг. Поклав на ліжко, закутав у простирадло і хотів вийти, як вона схопила мене за руку.

-А знаєш, ти мені подобаєшся, ти такий добрий і щирий, в тебе не можна не закохатися,- вона відпустила руку, повернулася на інший бік і заснула. Цікаво, вона згадає свої слова вранці.

-Добре ранку,- промовила напівмертва туша, яка готувала суботній сніданок.

-Вигляд не дуже.

-Звикай.

-Тобто ви часто ось так гуляєте з подругою,- мені не подобається таке.

-Ні, я не це мала на увазі, просто я не люблю косметику і все таке інше, тому зазвичай виглядаю приблизно так, але трішки краще.

-Гаразд, що сьогодні будеш робити?

-Нічого,- серйозно промовила Даша.

-Тобто?- я не зовсім зрозумів, що вона мала на увазі.

-Нічим серйозним, подивлюся фільм, почитаю книгу і можливо переберу свої речі. А ти чим?

-Приблизно тим же чим і ти

- Тоді може подивимося щось разом...і ще я пам'ятаю, що говорила вчора, я була не наскільки п'яною.

-Добре,- мені здалося чи я майже луснув від щастя.