5 глава

Відкривши очі й побачивши перед собою Діму зрозуміла, що зараз мені буде капець

- Тебе зараз сварити, чи потім?- зле запитав він

- Я знаю в чому вина,- спокійно відповіла.

-Добре, я тут подумав ти в лікарні вже декілька днів, може потрібно подзвонити рідним?

-Не потрібно,- сказала я,- з батьками маю погані стосунки, тому краще їм не говорити, подруга поїхала на відпочинок і повернися тільки завтра

- Гаразд, я поїду, а ти не роби більше дурниць....відпочивай,- чому він знову так турбується про мене, не вірю, що за декілька днів можна закохатися, такого кохання не існує.Все ж вирішила його послухати та поспати.Вранці наступного дня захотілося подивитися фільм на великому телевізорі у кімнаті. Я і не сумнівалася, що він обере віп - палату. Як тільки включила пристрій, до мене хтось забіг, повернула голову і побачила....- Маша!!!!- здивовано вигукнула я

-Так Маша. Розповідай, що трапилося?- вимогливо попрохала подруга.

-Я захворіла, а із-за перевантаження були погіршення,- спокійно говорила

- Чому мені не подзвонила?- продовжувала вона допит.

-Я вирішила тебе не турбувати.

Маша обвела поглядом поміщення.

-Звідки гроші на таке лікування?

-Я розповім, але ти пообіцяєш не кричати,- гадки не мала, як буду говорити їй про Дмитра, але вона все одно дізнається.

-Добре, не буду,- нетерпляче промовила вона.

-Пам'ятаєш я говорила про квартиру?

-Так

- Так ось, як виявилося її здали без дозволу господаря, але він е вигнав мене, а потім ще й сюди привіз.

-Скільки ти тут?

-Три дні.

-І він весь час оплачував твоє перебування тут?

-Так, це лікарня його знайомого

- Він багатій?

-Не мільйонер, але так, я сподіваюся це весь допит?

-Ой-ой, сама винна, потрібно все одразу розповідати...я бачу щось збиралася дивитися?

-Так.

-Що саме?

-Мультфільм "Мулан'',- відповіла і перемикнулася на телевізор, подруга лягла поруч біля мене. Вона розуміла, що поки що більше я їй не розповім, тому більше не ставила запитань.Зайшовши до палати, побачив смішну картину, дві дівчини спали на маленькому ліжку. Не хотілося їх будити тому виключив фільм, чи що вони дивилися і пішов, зайду ввечері.

-Хто це був? - запитав, як тільки зайшов. На годиннику була приблизно шоста вечора

- Подруга, коли мене випишуть?

-Не скоро, бо ти не слухаєшся лікарів.

-Я слухаюся, просто...

-Просто що?- я лукаво усміхнувся, задумала сперечатися.

-Гаразд, так коли?

-І що мені з тобою робити?

-Нічого.

-Завтра, але це не означає, що ти відразу підеш до інституту і роботи, два дні сидітимеш вдома, сподіваюся я зрозуміло виразився? - спокійно відказав я

- Я все одно не розумію, чому? Ми знайомі з вами від сили тиждень

- Я теж не дуже розумію чого так роблю, але можу сказати тільки одне ти мені подобаєшся і я зроблю все щоб ти закохалася,- я говорив те що хотів, упевнений у своїх діях

-Гаразд, поживемо побачимо.Пройшло декілька годин, ми нічим таким не займалися, я перевіряв контрольні роботи, а Даша щось читала, судячи з усього це її улюблене заняття.

-Я зараз йду до кафетерію тобі принести якесь тістечко,- запитав, бо дуже хотілося їсти.

-Дякую, але ні, можеш принести чай: чорний без цукру, буду дуже вдячна,- вона ніжно посміхнулася і знову закрилася в книгу.

-Добре.

Довго я не затримався, відавши напій Даші я вирішив запитати

- Чому ти не спілкуєшся з батьками?

-А це має значення? Чи це щось змінює?- вона була спокійною, але щось точно було не те

- Мені просто цікаво, тим паче сама говорила, що нам потрібно краще пізнати один одного,- дівчина мовчала, напевне я поквапився

- Я розповім, але ти пообіцяєш, що нікому не скажеш?- сусідка дивилася на мене сумними очима, в такі хвилини хотілося пригорнути до себе і захистити від усього.

-Гаразд.