4 глава
Тому що я ...ти мені подобаєшся,- він справді сказав, що я йому подобаюся.
-Цього не може бути, ти мій вчитель.
-Я старший за тебе всього на п'ять років тому, за вік навіть не говори.Я справді не розумію чому ти відмовляєшся?
-Ми дуже мало знаємо один одного.
-Це ми виправимо, коли ти повернешся.А може й справді погодитися, що це змінить, гірше не зробить.Риск, що він потім мене не покине є, а я цього не хочу, мені більше до вподоби стабільність і надійність.Добре, що зробимо те зробимо, почнемо з товаришування.- Добре, я згодна на дружбу
- Від дружби до кохання один крок,- Діма посміхнувся
- Тобі напевне час йти, сьогодні, наскільки я пам'ятаю у вас в інституті було багато роботи,- він справді виглядав замореним і змученим
- Добре,- тихо відповів він.
-Гарного вечора,- сказала я на останок.
-І тобі гарного.
Він пішов, а я поринула в роздуми, про все на світі, про те де я повернула не на ту стежку, коли в останнє, щось змінювала в житті, останні декілька років я жила буденністю інститут і робота і навпаки.Наскільки поринуло в думки, що не помітила як заснула.
Як добре, що я вмовив Олега, щоб це дівчисько полежала в лікарні декілька днів, а то б одразу взялася за роботу.Приїхавши додому план був такий: душ, приготувати легкий суп для любої сусідки, взяти деякі речі їй же і на останок лягти спати.Вона була рада бачити мене, а коли заглянула в сумку розізлилася.
-Ти лазив в моїй шафі?,- зло протягнула маленька дівчинка
-Так, переодягайся, я прийду завтра.
-Добре,- вона заспокоїлася і радісно їла суп, все ж я готую краще ніж тут.Після роботи вирішив все ж таки навідатися до Даші.Ви навіть не уявляєте собі, що я там побачив, це дівчисько сидить на ліжку і щось друкує.Не розумію, як можна так халатно ставитися, до свого здоров'я, невже так важко два дні не працювати.Не знаю чому, але я був злий.
-Що робиш?- запитав, як тільки увійшов до палати.
-Я пра-цю-ю,- протягуючи склади відповіла вона.
-І звідки в тебе цей прилад,- показав на ноутбук.
-Я віддавала в ремонт і мені його привезли.
-Ти безсовісна, невже так важко сидіти й нічого не робити.
-Так, і взагалі яке тобі діло чим я займаюсь
- Тобі потрібен відпочинок, тоді ти швидше одужаєш, а зараз відай мені це прилад,- дівчина з кислим обличчям відала ноут.
-Тільки не розбий.
-Добре, а ти пообіцяєш не перевантажуватися до кінця цієї неділі, домовилися?- спокійно запитав я.
-Добре....ти мені щось приніс?- запитала, а я майже падав від сміху.
-Приніс, суп і картоплю з вареним м'ясом.Після невеликого обіду ми розмовляли про новини з інституту.
Коли перевіряв самостійні роботи, до мене подзвонили.
-Слухаю,- відповів я, а у відповідь почув знайомий голос.
-Привіт, тут таке діло, дівчині яку ти привіз до нас учора стало гірше,- більш-менш спокійно говорив Олег.
-Добре я зараз приїду.
Коли був на місці мені повідомили, що у неї лікар. Зайшовши до палати запитав:
-Що з нею?
-У неї знову піднялася температура до 40 і не хоче спадати.
-І що тепер робити.
-Ти як маленький, поставимо ще одну крапельницю, а далі подивимося,- спокійно відповів товариш.
-Добре,- Олег вийшов, а я підійшов до ліжка і взяв руку дівчини, вона була гарячою, але якоюсь блідою і неживою.
-Тепер я точно не дозволю навіть підходити до ноутбука, будеш лежати та відпочивати, а то доведеш себе до гробу,- тихо промовив я, дивлячись на обличчя, сусідки.
#3702 в Любовні романи
#844 в Короткий любовний роман
#1717 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.07.2021