1 глава

Всім привіт, хто читає цю історію! Хочу поділитися з вами подіями, які назавжди залишаться в моїй пам'яті. Одного ранку я, як зазвичай, зібрався на роботу в офіс. Ранок розпочався з ароматної кави та сигарети. Вийшовши на балкон, я насолоджувався гарною весняною погодою: сонце світило, а легкий вітерець нагадував про нещодавню зиму.

Після звичних справ я вирушив на роботу. Все було як завжди, і так проходили мої дні. Повернувшись додому близько десятої години вечора, я включив новини, як звик, і пішов заварювати чай. Раптом помітив, що в новинах говорять про якусь хворобу, яка передалася від тварин до людей. У людей починався сильний жар, і були випадки смертей. Це мене трохи насторожило, але я швидко забув про це, вирішивши подивитися серіал "Ходячі мерці".

Близько другої години ночі я заснув солодким сном. Прокинувшись від звуків сирени, я одразу глянув у вікно. На вулиці панував хаос: люди тікали, кричали та панікували. Я не міг зрозуміти, що сталося, тому ввімкнув новини, щоб дізнатися більше. Виявилося, що епідемія розповсюдилася по всьому світу, і всім потрібно знайти укриття. Подивившись ще раз у вікно, я побачив щось жахливе: істота, схожа на зомбі, нападала на людину і просто їла її. Тоді я зрозумів: жарти про зомбі-апокаліпсис вже не здаються такими смішними.

Я був у розгубленості. Насправді я дуже самотня людина: рідних у мене немає, тільки кілька друзів. Я вирішив написати їм у групу. Вони вже обговорювали ситуацію і були в шоці від того, що коїться.

• Привіт усім! Я так розумію, ви вже все знаєте. Що нам робити?

• Думаю, нам потрібно зібратися у тебе вдома і все обговорити. У такі часи важливо бути разом. — Відповів Саша, мій найкращий друг.

• Тоді чекаю вас у себе! Будьте обережні!

Через годину до мене приїхали друзі: Саша, Вітя і Каріна. Ми зібралися у мене вдома, сіли пити чай і почали обговорювати наші подальші дії.