Розділ десятий: Гоячи рани ІІ

«Варто перевірити, як працює мій годинник«, – згадавши про ґаджет, я дивлюся на нього. 

Через хвилину результати готові. Цього разу я здала швидкий аналіз крові, який можна зробити за допомогою мого годинника. Те, що показує табло, дуже здивувало мене. Кількість спалених жирів колосальна. Таких результатів можна досягти повноцінним тренувальним днем у залі, але аж ніяк за десять хвилин. Врахувавши те, що вночі в мене була спортхвилинка, я трохи заспокоїла себе. Проте схожі сильні навантаження точно не підуть на користь організму. 

«Ми повинні уважно слідкувати за використанням ґаджетів». 

Хоча й команд було лише десять, випробування тягнулося до вечора. Ми почали нудьгувати, не розуміючи, що робити. Після п’ятої команди робітники гри вирішили зробити відпочинок на декілька годин, що не на жарт розлютило гравців. Проте «койоти»,... точніше спецпідрозділ, розігнав будь-які спроби волевиявлення. Еґон почував себе краще, але дотримувався тиші. Йона кружляла навколо Ноеля, як той метелик над квіткою. Природу їх почуттів важко не зрозуміти, але лізти в це я не збиралася. 

– Не проти, якщо я допоможу? – неочікуваний голос виникає збоку. 

– Перепрошую? – не розуміючи, що коїться, я запитую дівчину, а лише тоді впізнаю в ній Роззі.

– Моя навичка для виживання– це лікування. Бачу, що ваш друг почуває себе не дуже, тож можу допомогти?

Я звертаю погляд на її очі. Концентруюся на райдужці та бачу, що всередині є імплант. Роблю припущення, що це лікарський, який бачить людину наскрізь. 

– Ах, так. Ви помітили. Я інтерн, а це набагато корисніше для моєї роботи.

«І дорого… Дуже».

Імпланти в наш час– це не новина, але частіше їх використовують у біоінженерії. Нові органи, що працюватимуть вічно– це надзвичайна перспектива для людей з вадами. Таким чином наше суспільство змогло врятувати тисячі життів. Не враховуючи те, що значна частина людей не має грошей на страхування. Однак, якщо ти все-таки його отримаєш, то можеш вважати себе переродженим зі золотою ложкою в роті. Інколи багаті купують імпланти, щоб додати собі нових можливостей. Вони ніяк не пов’язані зі здоров’ям, а виконують функцію хизування. Наприклад, подібний для сканування тіла інших. Мені також пропонували за хороше навчання в академії та стажування зробити щось на кшталт цього. Я ніколи не була зацікавлена в імплантах, тож навіть не задумувалася над цим. 

– Тож можу я? – звертає увагу на себе дівчина.

«Чи можемо ми їй довіряти? Тут кожен ворог одне одному, тож немає ніяких підстав для цього, – я дивлюся на хлопця з болем, – проте він дійсно сильно поранений».

– Так, будь ласка, – висловлюється Йона. 

Я звертаю запитальний погляд на неї, але вона вдало відвертається до Ноеля. Уже хочу штурхнути її та покликати до розмови, проте мене перериває інший учасник команди зелених.

– Ми за чесну боротьбу, тож не варто турбувати її. Вона жахливо не любить, коли відволікають від роботи, – каже Емануель. 

– З чого така щедрість? 

– Мені сподобалася тактика, яку продемонструвала твоя команда. Ти ж лідер? Час від часу поглядав на вас, а ви все сканували. 

«Як же всі хочуть зробити з мене лідера…».

– Не знаю: хто я в цій команді. Однак мене цікавить інше: ви допомагаєте нам тільки через чудові навички? 

– Аха, ха, ха, – він сміється повільно та підкреслено виважено, – ну переоцінювати себе не варто. Ви мучили цього бігуна всю гру, що робить з тебе поганого командира, чи ким ти там є. Ти наразила руду на небезпеку, адже постійно грати в зігнутому стані, коли з тебе висмоктують сили, шкодить здоров’ю. У першу чергу ти поставила себе та здорованя зі щитом у вигідну позицію. То де там чудові навички? – він закінчує свою лекцію, поправлючи окуляри, наче професор. 

У серці зароджується гостре відчуття. Мої кулаки ненароком стискаються, але я мовчу. Мій гнів не настільки сильний, щоб влаштовувати скандал. Враховуючи те, що тут багато народу, мені не можна здавати позиції. Однак не можу сказати, що його слова мене не зачепили. І я не придумую нічого кращого, як:

– Ти також не сяяв геніальністю. 

– Можливо, пізніше ти зрозумієш у чому суть. І маленька ремарка: ми допомогли йому, як жертві твоїх дій. 

У той час, як між нами велася мила розмова, Роззі разом з Йоною закінчували лікування хлопця. Дівчата, очевидно, знайшли спільну мову, адже розмова не зникала до цього моменту. Ноель уже виглядає краще. Мені легше на нього дивитися, але слова хлопця не зникають з голови. 

«До біса, навіть якщо ти і правий: це не означає, що я слабка!»

Роззі хоче забрати свій пристрій зі спини хлопця, але той неочікувано повертається та з вилупленими очима дивиться на неї. Хапає тендітну руку та стискає до синців.