21

Підготовка до майбутнього поєдинку не зайняла в упиря багато часу. Вольдемар лишень скинув верхній одяг залишившись в одних трусах-боксерках. Звісно не личило шанованому вампіру роздягатися перед збожеволілим від азарту натовпом, але в запеклому бою доведеться трансформувати своє тіло і на заваді може стати навіть спідня білизна.

Доменіко й примадонна Діана знаходилися в перших рядах глядачів. Ельф спробував було востаннє напоумити друга не робити непоправних дурниць, та той лиш відмахнувся від цієї поради. Вороття назад у древнього кровопивця вже не було. Відьма спостерігала за всім що відбувалося навколо з широко відкритими очима і щось нечутно шепотіла. Чи то відчайдушно лаялася, за те що добровільно встряла у цю авантюру, чи молилася своїм відьмацьким духам щоб вони принесли перемогу вампірові.

Вдарив гонг і перевертень та упир вийшли на арену. Дечебал був масивніший й трохи нижчий зростом за свого супротивника, Вольдемар навпаки відзначався худорлявою, довготелесою статурою. Вже на перших секундах поєдинку обидва бійці здійснили трансформацію, скинувши з себе людську личину, чим викликали шалений рев захоплення у збуджених спостерігачів. Всі чудово розуміли, що сутичка обіцяє бути надзвичайно видовищною й жорстокою водночас. Бій у якому буде тільки один переможець.

Першим спробував нанести удар вовкулака. Вампір легко ухилився й собі спробував дістати ворога. Звісно це йому не вдалося, адже Дечебал мав неабиякий досвід в цій справі. Слабака і тюхтія ніколи не виберуть вожаком вовчого клану. Навпаки, перевертень рішуче контратакував і навіть спромігся черкнути кігтем по передпліччі упиря. Бризнула перша кров і амфітеатр ледь не захлинувся від захопленого ґвалту глядачів.

Подряпина була незначною, та завдяки ній Вольдемар зрозумів, що через поспіх і розлюченість Дечебал чи то не встиг, чи просто забув змастити свої пазурі спеціальною отрутою. Особливої шкоди завдати упиреві вона не могла, та здатна була викликати пекучий біль і уповільнювала регенерацію поранень. Значить поєдинок тепер проходитиме на рівних і все буде залежати від бойової майстерності та фізичної форми суперників, а ще звісно від того кому сьогодні посміхнеться доля.

Обмінявшись ще кількома безрезультатними ударами бійці перейшли до тактики очікування. Вони насторожено рухалися по арені вивчаючи всі плюси й мінуси одне одного. Вампір про себе відзначив, що вовкулака достатньо прудкий і вправний щоб уникати його атак. А ще у нього вистачить сил, щоб одним вдалим хуком відправити супротивника у нокаут, а потім довершити справу довгими іклами й гострими пазурами. Звісно, можна було просто вимотати його, адже упирі значно витриваліші за перевертнів, однак ні часу, ні тим паче бажання довго панькатися з ворогом у Вольдемара не було.

– Слухай, цуцику, ти збираєшся по серйозному битися зі мною, чи так і втікатимеш від мене поки сонце не зійде? – почав під’юджувати Дечебала вампір розраховуючи знову розлютити суперника.

Вовкулака сердито рикнув і забувши про обережність кинувся в атаку. Упир майстерно ухилився й глузливо прокоментував цю невдалу спробу дістати його:

– Ух, дворняжка, це все на що ти здатна? Тільки бігати та гавкати?

Одночасно з цим їдким зауваженням Вольдемару нарешті вдалося перший раз зачепити противника. Чвиркнула тоненька цівка вовчої крові і амфітеатр здригнувся від ляського лементу збожеволілих болільників.

– Ти сьогодні здохнеш, проклятий вампіре, – грізно завив Дечебал і кинувся у відчайдушну атаку.

Упир передбачив цей стрибок й буквально розпластався на арені зробивши карколомний переворот на спину. І коли перевертень пролітав над ним вампір ухитрився вирвати жмут шерсті з його хвоста. Дечебал дико заверещав не так від болю як від приниження, адже таким вчинком Вольдемар осоромив вовкулаку перед всіма його прихильника. Ті вже почали освистувати й брати на кпини гонористого вожака вовчого клану, викрикуючи глузливі зауваження в його адресу.

Насмішки глядачів остаточно вивели з рівноваги вовкулаку. Він знову кинувся в атаку на вампіра. На цей раз Вольдемар не став ухилятися і за мить вони люто вчепившись одне в одного покотилися по арені. Ікла та пазурі бійців не знади пощади і рвали, шматували, гризли плоть своїх ворогів. Хрустіли кістки, летіли у всі сторони жмути шерсті та волосся, рікою лилася кров. Перевертень доволі швидко підім’яв упиря під себе і його зуби потягнулися до горлянки супротивника. Вампір теж не дрімав і зумів своїми кігтями завдати кілька глибоких поранень на спині ворога.

Особливо серйозною була рана під правою лопаткою вовка. Вона вочевидь завдавала йому такого болю, що перевертень відразу послабив свій натиск, а невдовзі був змушений навіть розірвати контакт з упирем. Обидва супротивники не змовляючись погодилися на невеличку паузу в поєдинку, щоб регенерувати численні тілесні ушкодження й хоч трішки відновити фізичні сили. Перший раунд двобою закінчився і ніхто з присутніх в амфітеатрі не міг би з упевненістю сказати, котрий з його учасників виявився кращим.

Наступні три раунди поєдинку промайнули в такій самій шаленій напрузі як і початок бою. Суперники нещадно гамселили одне одного, безрезультатно намагаючись показати свою зверхність. Однак помітного успіху на арені не вдавалося досягнути ні одному з гладіаторів. Кожен бився з таким завзяттям і відчайдушністю, що глядачі буквально казилися від захоплення. Вони горланили на всі голоси, кричали слушні і безглузді поради, підтримували підбадьорливими закликами. Та ніщо з того, було нездатне принести перемогу їхнім фаворитам.