16

Наступна доба наочно переконала мене в тому настільки ефективними і дієвими можуть бути кримінальні структури. Їм на заваді не стали ні державні кордони, ні правоохоронні органи, ні міжрасові відмінності. Троль Онасіс подбав про те щоб у нас з’явився необхідний транспорт, гном Бабрунько на своєму літачку доніс нас куди потрібно, лісовик Петрович гостинно прийняв нас в своєму помешканні. Як все це було організовано я й гадки не мала, так само й не уявляла собі скільки всі ці послуги коштували. Можу лише припустити, що дуже дорого, бо наш скарбник Валеріус тільки важко зітхав і сумно кривився коли до нього підходив черговий активний помічник нашого переміщення.

Однак, яку би там не було, а після прильоту в Україну ми отримали надійний прихисток. Петрович володів невеличкою туристичною базою, де прилаштував нашу компанію зі всім можливим комфортом. Я з Марієттою поселилася в окремому будиночку, де були всі зручності, серед яких для мене мало найважливіше значення світлонепроникні жалюзі на вікнах, та достатні запаси консервованої крові. Відзвітувавши нашим наставникам, прийнявши душ і вгамувавши голод ми обидві на цілий день віддалися на поталу міцному сну. Чим займалися весь цей час наші хлопці мені невідомо.

Прокинулася я від делікатного стуку в двері. Не розплющуючи очі ліниво гукнула:

– Заходьте.

– Ти ще спиш? – почула я голос Марієтти.

– Та вже ні, – солодко потягнулася я й жартівливо поцікавилася. – А ти готова до майбутніх подвигів?

– А що, щось таке має трапитися? – в голосі відьми почулися тривожні нотки.

– Неодмінно, хоча чого перейматися, у нас же є достойні охоронці. Он як тебе Христофор захищав на заправці.

Моя словесна шпилька досягла своєї мети. Марієтта враз знітилася, зашарілася й опустила очі додолу, чим і підтвердила мій здогад, що вона неабияк захопилася песиголовцем. Буде кумедно коли це захоплення відьми переросте в щось більше й Христофор відповість їй на це своєю взаємністю. І чим це може обернутися в майбутньому для нашої експедиції?

– Надіюся, більше подібних інцидентів не повториться, – тихо промовила помічниця примадонни. – Все таки цим авіаперельотом ми неабияк заплутали наші сліди та й достатньо відірвалися від можливих переслідувачів.

– Воно то так, – погоджуюся я з відьмою, – та є одне але.

– Яке але? – стрепенулася Марієтта.

– А що як супротивники підкуплять контрабандистів і теж скористаються їхніми послугами.

– Ірено, як тобі язик повертається говорити такі наклепи на мого доброго друга та давнього побратима Онасіса? – почула я гнівне зауваження від песиголовця, котрий непоміченим опинився в нашій кімнаті й почув мої останні слова.

– Христофор, вибач що ненавмисне образила твого товариша, але сам бачиш, що вороги доволі обізнані в маршруті нашого пересування і вже один раз зробили несподіваний напад. Де гарантія, що це знову не повториться найближчим часом.

– Гарантія – моє слово, – роздратовано буркнув песиголовець. – Я добре знаю Онасіса і впевнений на всі сто відсотків, що він навіть під пекельними тортурами нас не зрадить. Та мова зараз не про те. Валеріус збирає нараду і кличе вас приєднатися до обговорення поточної ситуації і вироблення плану подальших дій.

Вийшовши надвір я була приємно здивована побаченим. Виявилося, що поки ми дві відпочивали, наші хлопці даремно часу не витрачали й десь роздобули будинок на колесах. Зовні він виглядав мов порепана консервна бляшанка, та й всередині і близько не мав того комфорту, що наш попередній транспорт, однак це все рівно було краще чим нічого. Тепер ми володіли  своїми колесами і не залежали від сторонньої допомоги. А ще у мене з’явився прихисток, у якому я могла переховуватися від сонячного світла до настання вечірніх сутінок.

В салоні трейлера вже знаходилися ельф та перевертень. Як тільки ми зайняли свої місця, при цьому відьма знову ніби випадково опинилася поруч песиголовця, Валеріус розпочав нараду:

– Вельмишановне панство, десять хвилин тому я отримав повідомлення, що наші наставники хочуть провести з нами відеоконференцію. Вона буде безпосередньо стосуватися того завдання заради якого ми прибули сюди.

– А нас тут ніхто не зможе підслухати? – занепокоєно запитала Марієтта. – Якщо я вірно розумію у цій розмові ми будемо обговорювати важливі питання.

– Не можуть, – твердо запевнив її Христофор. – Трейлер я особисто прискіпливо перевірив на наявність всіляких електронних цяцьок, а наш друг ельф поставив на нього кілька охоронних заклять, що роблять нашу бесіду абсолютно недоступною для будь-якого виду шпигунства.

– Тоді вмикайте зв’язок, – нетерпляче засовгалася на своєму сидінні я.

Валеріус відкрив ноутбука й тицьнув пальцем в клавіатуру. На екрані за лічені секунди з’явилося зображення художника Доменіко, примадонни Діани й мого наставника – мілорда Вольдемара. Першим розпочав говорити старий ельф:

– Вельмишановні друзі, настав час розповісти про всі подробиці того завдання, яке ви від нас отримали. Сподіваюся ви з розумінням віднеслися, до того, що деякі деталі експедиції довелося від вас приховувати. На це було кілька причин, а найголовніше ваша ж таки безпека. На жаль навіть з такими пересторогами уникнути смертельної загрози для декого з вас не вдалося. Дорогий племіннику прийми мої глибокі співчуття через загибель твоїх побратимів Оноре та Мікеланджело. Ми всі будемо молитися щоб їхній дух здобув вічний спокій в небесних садах.