9

– Друже, а чи не хочеш ти бува випробувати оце новітнє чудо техніки, яке я нещодавно придбав?

Запропонувавши приятелеві покататися на своєму електромобілі вампір зовсім не мав на меті похизуватися новомодною механічною іграшкою, яку нещодавно придбав. Насправді йому хотілося поговорити з ельфом віч-на-віч, щоб прояснити деякі деталі, котрі дуже турбували упиря. Найкраще видавалося це зробити наодинці, роз’їжджаючи вулицями нічного міста. Так їхня розмова буде недосяжною для небажаних сторонніх вух, в існуванні яких Вольдемар був переконаний на всі сто відсотків. Надто напруженим і стривоженим був художник, щоб його побоювання не передалися і вампірові.

– Доменіко, на біса ти залучив для цієї справи відьму? – розпочав розмову упир, лиш тільки вони від’їхали на достатню відстань від мистецького центру примадонни.

– Вона нам потрібна, Вольдемаре, – важко зітхнув ельф додаючи швидкості автомобілю. – Без відьмацької підтримки та їхніх чарів нам не справитися з цим завданням.

– Чому ти впевнений, що ця недолуга пройдисвітка нас не зрадить?

– У Діани купа недоліків, і я розумію твою зневагу та нелюбов до неї, але вона все ж таки жінка не дурна і адекватно оцінює загрози, що можуть виникнути для неї особисто. Якщо відьмацьке крило в «Пурпуровому серці» стане занадто сильним і популярним то є великі шанси на те що її авторитетові та владі прийде кінець. Примадонна такого розвитку подій боїться найбільше і зробить все від неї залежить, щоб такого не трапилося за її життя.

– А ти як вважаєш – таке можливо? – прямо запитав у друга вампір.

– Більш чим можливо. Якщо проаналізувати події останніх десятирічь, то не важко дійти висновку, що все до цього іде.

– Але ж це безумство. Пряма конфронтація з людством призведе до того, що в горнилі війни майже гарантовано загине весь наш світ. Хіба в «Пурпуровому серці» цього не розуміють?

– Вольдемаре, вони агресивні фанатики котрі не здатні прорахувати ситуацію дальше свого носа. Та й люди, своїми необдуманими вчинками, докладають максимум зусиль для того, щоб у «Пурпурового серця» з’являлося все більше й більше прихильників. На жаль я не володію повною інформацією, але навіть з тих крихт даних, які мені доступні, можна з впевненістю сказати, що щупальці цієї організації проникли у всі раса, клани і народності планети. Кількість невдоволених тим, що робиться на Землі зростає, і вони невпинно радикалізуються в своїх поглядах. Поява магічного артефакту від Асмодея стане тою іскрою, яка підірве весь світовий порядок. Після цього суцільний хаос в якому мало кому вдасться вціліти.

– Сподіваєшся, що знищивши артефакт ми відвернемо катастрофу?

– Ні, – чесно зізнався художник. – Маю надію, що цим ми тільки віддалимо її настання на деякий час.

– Ну що ж, добре хоч цього досягнемо, – по філософське підсумував упир і після цього перейшов до конкретних питань. – Як ти плануєш організувати майбутню експедицію наших підопічних?

– Підготовка до неї вже іде повним ходом, – хитро посміхнувся художник. – Я чомусь був впевнений, що ви пристанете на мої умови, а тому дав розпорядження тим своїм родакам яким довіряю, щоб вони зайнялися найнеобхіднішим: транспорт, спорядження, документи і так дальше. До ранку все потрібне для подорожі має бути готово.

– Вражає, – похвалив друга за оперативність вампір. – Тільки моя підопічна й нишпорки все ще не в курсі того, що на них чекає.

– Валеріус відвезе її у надійне місце і там все детально про все розповість. А щоб у підопічної не виникало сумнівів у твоїх словах напиши їй кілька слів.

Вольдемар витягнув смартфон, та Доменіко заперечливо закивав головою:

– Ні, тільки не цим апаратом. Я не довіряю такому способу спілкування. Краще давай як в давнину, напиши на папері все що потрібно, а я передам їй твоє послання.

Після того як вампір написав потрібну цидулку ельф спантеличив його наступною фразою:

– Дорогий друже, маю до тебе ще одне прохання. Будь ласка, не розказуй про нашу справу своєму старійшині.

– Ти думаєш він якось пов'язаний з «Пурпуровим серцем»? – вражено запитав упир.

– Звісно ні, але ж чим мене осіб будуть знати про все це тим мені буде спокійніше.

– Тоді як я поясню йому де поділася моя підопічна? Наступного тижня ми обоє запрошені на святкову вечірку до Єлизарія. Якщо піду сам то прискіпливих запитань від нього не мені уникнути, а щоб відмовитися від візиту – потрібна дуже поважна причина.

– І вона в тебе є, – промовив художний й змовницьке підморгнув вампірові. – Ти будеш вирішувати невідкладні особисті проблеми.

– Які ще невідкладні особисті проблеми? – здивувався упир.

– Пригадуєш, я не так давно обіцяв тобі допомогу у визволені Ліліани. Так, ось настав час навідатися гості в головну цитадель її родового клану. Будемо вести перемовини з їхнім ватажком – Дечебалом.

– Ти це серйозно?!? – вражено вигукнув Вольдемар, котрий вже майже втратив надію ще хоч раз побачити свою кохану. – Та цей навіжений перевертень навіть не пустить нас на поріг свого дому.

– Не думаю, що він наважиться відмови в елементарній гостинності такому знаному художнику як я, – з іронічною пихою промовив Доменіко. – Все таки мистецька слава велика сила і інтуїція підказує мені, що Дечебал неодмінно захоче скористатися нею в своїх манірних цілях.