7

– Десять тисячоліть великий шмат часу, проте навіть їх інколи не вистачає, щоб події які трапилися в минулому назавше там і залишилися, – продовжував Доменіко.

– Що ти маєш на увазі? – запитав у приятеля Вольдемар. – Невже щось зі зловісного спадку Асмодея проіснувало до сьогодення?

– І так, і ні водночас, – сумно зітхнув Доменіко. – Як я вже казав, достовірної інформації про те що тоді відбувалося у нас надзвичайно мало. Є розрізнені згадки в тих чи інших літописах де сказано, що спільними зусиллями наймогутніших магів, клятий чорнокнижник був відправлений в потойбіччя, а всі його творіння – знищенні. Я схильний вірити, що так воно й було, але…

– З’явилося щось, що викликає в тебе велике занепокоєння? – висловив своє припущення вампір.

– Так, – згідливо кивнув головою художник. – Не так давно моєму другу-архіваріусу пощастило віднайти один надзвичайно цікавий манускрипт. Написаний він був алхіміком Василієм Валентином в 1443 році. На відміну від інших робіт автора в яких описується головним чином різноманітні хімічні перетворення, у цьому трактаті йдеться про те, що алхіміку вдалося викликати дух Асмодея і той начебто навчив його робити свої магічні артефакти.

– Ті алхіміки завше були такими пройдисвітами та шарлатанами, – іронічно хмикнула примадонна. – Єдине що вони вміли робити досконало то це дурити голови довірливим простакам.

– Не всі алхіміки – шахраї, серед них знаходилися й обдаровані, талановиті особистості, – заперечив відьмі ельф. – Крім того варто взяти до уваги, що Валентин був не простою людиною, а демоном, тому я схильний довіряти манускрипту.

– А хіба таке взагалі можливо? – здивувався упир. – Все ж потойбіччя знаходиться за тою нездоланною межею, яку ще нікому не вдавалося подолати в зворотному напрямку. Як Асмодей міг чогось навчити алхіміка, а найголовніше для чого?

– Нагадаю, що Асмодей був надзвичайно могутнім і вправним чарівником. Можливо одним з найсильніших яких бачив цей світ. Навіть в потойбіччі він міг придумати спосіб, як передати потрібну інформацію в нашу реальність. А ось для чого можу лишень робити припущення.

– Ну і?!? – в один голос вигукнули Діана й Вольдемар.

– Боюся він хоче вирватися на волю й повернутися сюди, – відповів Доменіко чітко вимовляючи кожне слово.

– З чого ти робиш такі висновки? – не міг повірити приятелю вампір.

– Я переказав вам не весь зміст манускрипту. Це була тільки його перша частина. В другій описано те, як алхімік, виконуючи підказки духа з потойбіччя, створив якийсь магічний артефакт. В трактаті його названо «Сурма Воскресіння».

– Ну гаразд, – наморщила лоба примадонна. – Навіть якщо це й правда, то все що ви розповідаєте відбулося майже шість століть тому. Чому за цей час Асмодей не повернувся з потойбіччя?

– На це є вагома причина. Справа в тому, що за життя гострий на язик Василій Валентин набув собі чимало впливових ворогів. Серед них були як усюдисуща Свята Інквізиція так і деякі з тогочасних державних правителів людей. Щоб уникнути переслідування недругів, алхімік в 1450 році інсценізував свою смерть та перебрався в одну глуху місцину, де разом з гуртом послідовниками продовжив експерименти. В 1452 р. загін ельфійських воїнів розшукав та знищив їхнє поселення.

– Матері твої ковінька, – вигукнула відьма ошелешена почутим. – З якого це дива благородні ельфи опустилися до того, що взялися за вбивство демона-алхіміка та його учнів?

– А дійсно, що спонукало вас до такого рішучого кроку? – підтримав примадонну вампір.

– Ельфійська безжалісність виникла не на пустому місті, – важко зітхнув художник. – Відразу після удаваної смерті Василія в Європі безслідно зникло декілька наших братів. Було проведене ретельне розслідування і сліди привели до клятого алхіміка. Після того як наш загін з боєм захопив їхні помешкання то виявив неподалік цілий могильник, де було поховані залишки багатьох створінь: ельфів, перевертнів, людей, тролів, вампірів та інших…

Я читав доповідь про цей похід і вона вжахнула навіть мене. Тіла замордованих істот були спотворені чорною магією, з них наче висмоктали життєву ману, залишися лиш понівечені чарами оболонки. Побачена жорстокість настільки вразила очільника загону, що він не вагаючись наказав знищити всіх причетних до цього злочину. Всі будівлі де жив Валентин і його учні та проводилися моторошні експерименти було спалено дотла. Все їхнє чаклунське спорядження яке не піддалося вогню втопили в глибокому озері, що знаходилося неподалік.

– Нічого собі, ніколи про цю подію не чув, – вражено зауважив Вольдемар. – Але чому ти вважаєш, що алхімік створював артефакт Асмодея?

– Про цей випадок до останнього часу знали лиш одиниці. Те що тоді трапилося не надто приємна сторінка в ельфійській історії щоб нею хизуватися перед іншими. А щодо моєї впевненості, то тут є три фактори, які переконливо доводять що я на жаль не помиляюся. Про перший вже згадував, у трактаті Василія прямо сказано, що Асмодей доручив йому зробити «Сурму Воскресіння». Погодься, логічно припустити, що магічний артефакт скоріш за все буде мати вигляд якогось духового музичного інструменту. Не будеш же ти сурмити в списа, чашу чи сувій полотна.

По-друге, я мав розмову з одним нашим поважним чаклуном. Дав йому прочитати опис того, що знайшли воїни в поселенні алхіміка. На його думку, головний сенс цих бузувірських експериментів було відділити духовну сутність створіння від його тлінного тіла. Тобто перенести самоусвідомлення любої істоти, для прикладу того ж таки песиголовця, у щось інше. А саме таким чином Асмодей підсилював могутність своїх магічних артефактів.