18. Заврус в піраміді.

   Ну, а поки Бовдур мандрував, Герхард знову ощасливив мене своїми відвідинами – його просто розпирало від щастя та захоплення, тому, що він таки став засновником успішної цивілізації.

   - Максе, уявляєш, вони в мене освоять мандри часовими вимірами, і це окремо від спільноти Розумних, а це не хрін собачий! – він ледь не плакав від захвату.

   - Герхарде, а поясни мені темному, будь ласочка, що то воно таке – часові виміри?

   - Ну от ми з тобою живемо в одному часовому вимірі, тільки в паралельних світах, складеними, як торт, з безлічі трьохвимірних. Але, існує ще і багацько вимірів часу, де він тече під кутом до нашого, а то і перпендикулярно. От ти дивишся зараз у вікно і не усвідомлюєш, що прямо тут, у тебе під носом, стався наступний великий вибух, який викинув із себе величезну кількість не тільки самого простору,  речовини, а і часу, який тече перпендикулярно нашому. В нашій миті  часу і атомі простору розмістилось те все, від великого вибуху, створення зоряних систем, зародження в них життя, розквіту, а потім занепаду безлічі цивілізацій, і знову ентропія знищує все і той всесвіт щезає.

   - Мля, ну ні фіга собі! – вразився я. – А от як вважає ваша наука, з чого все почалося? Чи є хтось, я маю на увазі Бога, хто задумав і створив все це, чи воно само створилось? І як ти особисто вважаєш?

   - Ти знаєш, у нас теж до сих пір точаться дискусії з цього приводу, але у вас є чудова ілюстрація наших уявлень про світ – Уроборос, змій, що ковтає свій хвіст.  Десь щось щезає, а щось виникає – але ніхто не знає, що було спочатку, бо початку просто не існує! Час тече у всі боки і звідусіль,  а хто кого породив – те ще питаннячко.   До речі, ти чув про аннунаків?

  - Ну а як же, аннунаки, Нібіру – постійно якісь казочки про них показують по телевізору.

   - А чи знаєш ти, мій дорогий зайка, що поки ти не підписав зі мною договір на безкоштовну передачу мені своєї Х-хромосоми, ні про яких аннунаків у всіх літопис Землі не було і згадки? – сказав Герхард, хитро примружившись.

   - Та ну нах! Не може бути, я особисто безліч раз читав і бачив багато чого про них, всяких псевдонаукових нісенітниць, аж до того, що саме вони нас і створили.

   - То тобі так здається. Вірніше, наш часовий вимір пережив деяку, дуже професійну трансформацію. От і вирішуй, чи то ти створив аннунаків, чи то вони тебе – те ще питаннячко. І так – у всьому. А ти помітив, мій котику, що ті, начебто вигадані аннунаки,  ну точнісінько копія наших тобою власних діточок з Перл? Га?

  - Ні, їй богу, така думка мені і в голову не спадала, бачив в інеті безліч їх портретів, то зовсім не схоже.

   - Як не схоже, а от,  - сказав Герхард, і поряд з ним у просторі з’явилося фото.

   - Ой, а я такого фото і не бачив раніш, всі вони наче були з пласкими мор… ой, обличчями.

   - Еге ж, саме таких дійсно не було, аж до того часу, поки ти не підписам той документ! Максику, виходить так, що без твоєї Х-хромосоми  я б ні фіга путнього не створив! І всі б мої зусилля пішли б до біса, незважаючи на старання та тяжку працю.

   Я просто отетерів, роззявивши рота. Я – один з родоначальників аннунаків! Ніфіга собі!

   - Ну все Максику, я побіг, просто хотів ще раз подякувати тобі за те, що ти, такий пречудовий, та трапився на моєму життєвому шляху!  Слідкуй за новинами! Цьом-цьом, хрю-хрю і па-па!

   - Герхарде, постривай секунду! А коли ж таки та зоря зійде знову? – закричав я, коли голограма Герхарда вже почала згасати.

   - Не раніше, ніж у мене закінчаться підгузки! – засміявся Герхард, страшенно задоволений, і зник, а я обдумував все почуте – і пишався! От тобі, Петрович, і тюхтій Максік! Хех!

   Ну і новини не забарились, але вони  були хоч і надзвичайно цікавими, але нічого не прояснили до кінця. Звичайно, землянам показували вже змонтовані кадри з піраміди, без пауз та очікувань і уже зі звуком – бо треба ж було те все передати до Вікна, а там розшифрувати цифровий запис з відеосигналу.  І от що ми всі побачили.

   Заврус  стоїть біля піраміди роззявивши рота та виваливши язик і має надзвичайно дурнуватий та кумедний вигляд, бо ще й обрядився, як клоун. На ньому яскрава гавайська сорочка в тих самих пальмах, квітах та бананах та темно-сині гігантські труселя з білими смужками по боках.  Звичайно ж, Герхарду треба грати роль дикого ящера, кумедного та наївного, це в його інтересах.

    Потім Заврус ховає язика в пащу, підходить близенько до піраміди і починає читати, що там понаписувано, тицяючи гнучким середнім пальцем в кожне слово. В цей час ми всі чуємо якісь щовчки та скрегіт, це робот – чотиринога коняка щось каже Заврусу на його рідній мові, і відразу звучить переклад на англійську та титри на українській: «Пане Заврус, будь ласка, зайдіть в піраміду, станьте в її центрі!»  Заврус нічого не відповідає, а все читає. Нічого так собі, а я й не знав, мабуть тоді, коли Заврус їздив на ремонти, він промовляв свої слова роботам, і тим самим навчив їх розмовляти на своїй древній мові! Це ж просто чудово!

   І тут Заврус завмирає, на хвильку, потім розвертається, показує глядачам середній палець і каже щось приблизно таке «Храрк-фью!» Ну не «фью» - а просто свист. Вкупі з тим пальцем всі спостерігачі розуміють, що Заврус сказав дещо англійською, а саме «фак ю».   

   - Ви що – ненормальні взагалі? – прошовкав Заврус. - Чому ж ви мені збрехали, що в піраміді якісь древні рукописи?  Що я вам – зовсім ідіот? Це, я вважаю, недостойна поведінка представників такої високорозвиненої цивілізації, як ваша!