14. Зійшла зоря.

   І та зоря таки зійшла! Спершу Заврус ненароком обмовився, що дідусь йому ще розповідав, наче інколи, коли на небі Перл сходить одна особливо яскрава зірка, то поки ту зорю видно, Вікна стають Брамами і через них його славні предки могли переходити, як через відчинені двері, але особисто Заврус в такі казочки для маленьких не вірить. Земляни вдихнули і видихнули, облизуючись хто на що – хто на новий, далекий, невідомий світ, щоб його вивчати, хто -  щоб загарбати, а хто просто повитріщатись.

    Але таки якось, зненацька, під час наступного сеансу спілкування з Заврусом усі, хто був поряд з Вікном, з обох боків, ПОЧУЛИ один одного! Земляни почули, як шелестить вітер в гілках дерев, як щось бурмоче Заврус, записуючи в блокнот наступне англійське слово, і навіть відчули пориви вітру, сповненого якогось незнайомого запаху. А Заврус почув стрекіт чисельних приладів на боці землян, розмови спостерігачів, а потім і крики психічно нестійких дамочок-журналісток, які просто почали верещати, багато хто з присутніх дав драпака, непокоячись за своє життя та здоров’я.

   А Заврус вхопив першу-ліпшу каменюку, яка трапилась йому під руки і легенько притулив її до поверхні Вікна. І! Шматок тої каменюки висунуся з Вікна на земному боці! Всі спостерігачі, а також ледь не всі земляни зарепетували в один голос «Брама відчинилась! А!». Але далі каменюка не пролазила, як Заврус не силився її підіпхнути. Тоді він витяг камінь назад, на свій бік і почав обшкрібати з нього налиплий бруд, потім радісно посміхнувся, показуючи землянам крихітного черв’ячка, який копирсався в тому шматку грязюки, і знову підніс камінь до Вікна. На це раз камінь пречудово перетнув Вікно і м’яко гепнувся на підлогу центру спостереження.

    Що тут почалося! Дехто кинувся піднімати з підлоги той камінь, дехто відбіг подалі, хтось кричав «Не чіпайте камінь руками! Дайте стерильний пакет!» і всі присутні та всі земляни ледь не показились від побаченого. Коли перша каменюка відбула на всілякі аналізи в наукову лабораторію і паніка трішки вляглася, якийсь молодий сміливець, одночасно з виразом жаху та надії на обличчі, наблизився до Вікна і простяг руку з наміром проникнути на Перл - але дзуськи, рука не пролазила! Заврус просто реготав від сміху і знову показав землянам того крихітного черв’ячка, саме з-за якого камінь не пролазив через Вікно. І до усіх дійшло, що Брама не працює для живих створінь, а чому, не знав ніхто – окрім мене.

   Ну нічого! Земляни моментально почали готувати експедицію тих самих безпілотних гвинтокрилів та всюдиходів для обстеження Перл, бо невідомо, коли та зоря зайде, а Брама зачиниться. До того ж, цілодобові зйомки Вікна не показували ніяких нових яскравих зірок, які б з’явилися на небі Перл останнім часом.

   Далі хтось хитромудрий показав Заврусу на «гидку» золоту каменюку, яка так і валялася посередині галявинки перед Вікном,  і попросив перекинути її теж. Заврус без тіні сумніву відчистив землю, що налипла на самородок і перекинув його землянам. Ті почали кричати «Ще, давай ще!» і Заврус, посміхаючись, перекинув всі золоті самородки, які валялись поблизу Вікна, на той бік. «Фу, який сором!» – тільки і встиг подумати я, як відразу декілька землян, і з науковців, і з військових, закричали «Стіп, стіп  панове!  Хто тут у нас дикун? Продовжуємо грабувати тубільців, як колись в давні часи? Майте совість! Заврусу треба за це все заплатити відповідно до ціни на це золото!»

   Вся публіка біля вікна почали розпитувати Завруса, що йому найбільше потрібно, йому це все негайно доправлять, бо хто знає, скільки буде відкрита Брама. Заврус бігом підскочив до каменя-дошки і намалював рушницю, набої до неї, бо той бик вже закінчився, час знову йти на полювання – сім’ю годувати. Земляни записали. Тоді Заврус почав малювати іншу зброю та інструменти, які він бачив у тих документальних фільмах.

   В цей час занепокоєна Сура, яка не діждалася Завруса вчасно додому, як фурія влетіла на Ваську на галявину, і земляни нарешті почули мову Перл. Вірніше, це були дві мови – Сура говорила щось ніжною, мелодійною мовою, а Заврус відповідав їй щовчками,  клацанням щелепи та деякими басовитими звуками – вочевидь Заврус коротко розповів Сурі, що тут відбувається. Потім Сура зняла заплічну корзину і дістала звідти великий казан з якимось їдлом великими шматками, в один з яких була вткнута здоровенна колючка, схожа на акацієву. Заврус сів на повалене дерево та почав їсти, але вже на другому шматку ікнув – і показав землянам на велику пляшку Фанти, яка стояла на столі когось із спостерігачів. І ту пляшку йому передали на Перл! Заврус понюхав вміст, скуштував – а тоді вихилив все в один ковток, підняв великого пальця вгору, посміхнувся і продовжив їсти, наколюючи шматки на ту колючку.

    А Сура в цей час поклонилась публіці, потім стерла всі малюнки інструментів на камені-дошці і намалювала те, що найдужче потрібно їй – а саме, автономний будиночок на сонячних батареях! Ще й двічі постукала крейдою по електроплиті та пральній машинці, обличчя в неї в цей час було дуже серйозним та навіть трішки грізним. Жінка знає краще, що в хазяйстві важливіше! Потім подумала, і намалювала умовне малятко в памперсах-трусиках! Кому рушниця потрібна кров з носу, а кому підгузки.

    А на планеті Земля тим часом здійнялась масштабна операція «Перл» в двох напрямках – готувались до експедиції  безпілотні гвинтокрили та всюдиходи, антени та станції мобільного зв’язку для встановлення на Перл, і одночасно вся планета почала збирати пожертви для диких, але добрих та розумних місцевих мешканців. Жертвували всі - окремі мільйонери, ледь не всі країни, штати та великі міста, всі збирали кошти в соціальних мережах, купували на них будинки-трейлери на сонячних батареях, автономні стаціонарні будиночки різних модифікацій та виробників, набори інструментів, різну зброю, одяг, ковдри, постільну білизну, посуд, продукти харчування, щоб Заврус не марнував час на полювання, ну і таке інше.