5. Сура загуляла.

   Поки відбувалися всі ті метушливі політично-детективні події, я рідко коли міг виспатися, але інколи все ж таки  бачив Суру уві сні.  От вона високо в небі, неначе оповита хмарою, задоволена та усміхнена. Придивляюсь - ні, це не хмара,  а явно якийсь транспортний засіб, але напівпрозорий і без визначеної форми – він весь час змінюється – то видовжується, то стискається, а посередині сидить Сура, дивиться поперед себе і зрідка робить руками якісь жести, немов чимось диригує.

   Спереду перед тою транспортною хмарою линуть справжні хмаринки, вони рівненько та гладенько поливають широку смугу лугу поперед процесії. З суриної хмари в різні боки сиплеться щось дрібненьке, я придивляюсь – це зернята та кісточки різних форм та розмірів. Ззаду знову линуть поливальні хмарки і дуже дрібним та тихим дощиком поливають посіви. Сура засіває свою планету! Мабуть, зараз у неї там весна. Що я можу сказати - розумничка та хазяйка.

   Іншим разом бачу Суру з якимось музичним інструментом в руках, схожим на арфу. Сура грає на ній та співає щось невимовно прекрасне,  такого співу я ніколи в житті не чув. То було щось величне, але одночасно тужливе. Я так зачудовано слухав, одвісивши щелепу, що занадто  наблизився і Сура помітила мене.

- Привіт, Максик! – з посмішкою сказала вона. – Як справи?

- Привіт, Сура! – злегка образився я (дався їм усім отой Максик). – Ти так гарно співаєш, я просто вражений до глибини душі! Це просто якась небесна, божественна музика сфер, я в захваті.

- Який ти смішний! – посміхнулась Сура.  - Це звичайна пісенька, я її сама придумала, бо це ода моїй планеті.

- О! Сама! Ти ще й чудовий композитор! А як назветься твоя планета?

- Отак і називаеться, - і Сура знову проспівала мені частину своєї «пісеньки».

- І що це означає?

- Приблизно так: «Чудова перлина Всесвіту, оповита морями та горами, квітуча та прекрасна» -  адже багато розумних спілкується саме музикою. Думаєш, чому ви теж полюбляєте музику та співи – то такі, як ти, літали скрізь духовно і бачили те все, та чули, - відповіла Сура.

  Потім вона тяжко зітхнула і легенько змахнула в мій бік рукою – і я аж зафурчав через пів Всесвіту і прокинувся в себе в ліжку. Я навіть трішки зажурився – Сура сприймає мене, як блохастого приблудного кота, якого вона по доброті душевній нагодувала і не хоче більше його знати.  Ну що ж, вона богиня, має право.

   Трішки пізніше я почав бачити таке, чого зовсім не хотів, але наш ментальний зв'язок з Сурою мене не питав.  Я вже помітив, що бачу Суру уві сні тільки тоді, коли вона буває в піднесеному настрої та задоволена. А вона раптом вдарилась у секс. Кого там тільки в неї не було! Красені блондини з світлою шкірою, чорношкірі качкИ з бородами, а то і зовсім страхолюдні істоти, з велетенськими ошкіреними пащами, копитами, шкіряними крилами і довгими хвостами з китичкою. Неначе і страшні – але ніякого занепокоєння я не відчув. З усіма ними Сура весело борюкалася на своєму килимі, який розрісся ледь не з футбольне поле і витворяла таке, що мені соромно було на все те дивитись, але я не міг самотужки перервати ті трансляції.

   Нарешті видіння оргій припинились та і інші видіння Сури та її планети припинились надовго, чому я зрадів несказанно -  навіщо воно мені в моєму віці?

   А тим часом наша з Жорою робота наближалася до кінця – весь світ перестав висловлювати те саме пусте, хоч і глибоке занепокоєння діями скалєнвставалки і почав діяти жорстко і безкомпромісно.  Рвалися дипломатичні відносини, по периметру скаженої бензоколонки виставлялись війська НАТО і нарешті було введене ембарго на газ та нафту, що полишало скажену імперію коштів на всі ті фляцики з війнами, терактами та втручанням у внутрішні справи інших країн.

  І в решті решт, коли імперія 404 таки розпалася на шмаття, то ні одна із новонароджених незалежних  народних республік (Мокшанська, Мордовська, Татарська, Бурятська та пара десятків інших) просто не схотіла стати правоприємнецею скрєпонутої,  і всі дружно відмовились від російської мови – щоб остаточно відкинути хоч якісь натяки на можливість стати спадкоємцем як атомного іржавого залізяччя, так і сорому на весь світ, чого тільки і змогла досягти РФ під чуйним керівництвом Путіна.

  Отак і розпадаються дурнуваті імперії!  Воно б то і нехай, але велетенські борги, нараховані РФ міжнародними судами за позовами України та Сірії за окупацію та руйнування платити стало і нічим, і нікому. Ну що ж, хоч надалі таких проблем не буде – і то чудово!  Ну, то ви все те і так знаєте  ;)

   І тільки  після розпаду РФ нам з Жорою  в Києві робити стало нічого – нікого стало викривати та виводити на чисту воду, бо без путінського бабла наші ліваруції та стопіццоті майдани припинилися самі собою.  Україна таки змогла подолати руйнівний вплив  совка на український менталітет – і за допомогою міжнародних інвестицій  рвонула вперед та вгору, пречудово обходячись і без нашої з Жорою допомоги.  І я вирішив, що маю право трішки відпочити і помандрувати, про що я мріяв всю свою молодість, але не мав змоги та грошей це робити.

    Я провідав дітей та онуків і повернувся в рідну хату, яку залишив на догляд сусіду. Тільки тут я можу по-справжньому  розслабитись та висипатись  – ніде так солодко не спиться, як у власній оселі!  

  Я репнув у ліжко і тільки-но зібрався заснути, як чомусь згадав Суру. Відразу мене оповила туга, я  почав хвилюватися – де вона, чому я не бачу її так довго? Чи не трапилось з нею якихось неприємностей?  І я дуже захотів побачити її, заплющив очі  – і таки зумів  побачити Чудову Перлину і сурину галявину на ній.