Розділ VI Вірішені проблеми

Юні схилилась над Нетісом замотуючи рану від арбалетного снаряду. Маг звів на цілительку погляд. Коли він відводив дітей до лісу в нього влучили. І з того часу він не являв собою боєздатної одиниці. Диво, що отрута його не вбила. Але усі дії відбувались під його чуйним керівництвом. Будь який маневр мав бути схвалений усіма. У тому числі й чарівниками. Але останнім часом вогонь і вода знову почали ворожнечу. У результаті три маги майже самотужки тримали оборону. Гвардійці не руйнували будівлю. Але захисники були змушені майже увесь час сидіти в комірці.  У пошуках інформації армія перерила усю школу.

--- Я не можу зрозуміти, навіщо Квіт поклав тоді книгу з легендами --- просипів Нетіс.

--- Ви впевнені, що це не випадковість?

--- Впевнений... Він не робив би цього дарма.

--- Може це хтось з учнів?

--- Вона написана бертською. Я не думаю, що це зробив Зард.

--- То може це й було натяком на нього?

--- Ні точно ні. Сторінка з легендою про дитя і монстра. Цю казку розповідали старшим дітям. Щоб ті не втрачали віри в свої сили --- Нетіс зітхнув --- Не розумію до чого це.

--- А про що там розповідається?

--- Що хлопчина подружився з монстром. І той розповів йому про жахливу бурю. Хлопець злякався і побіг розповідати усім.

--- І далі йому не повірили і так далі як усюди. Чи не так?

--- Ні. Йому повірили. І зібрали усі сили, щоб встояти. Але монстр сказав, що бурю можна спинити. І хлопець, зі своєю подругою і самим монстром, пішов світ за очі. Їх чекали складні випробування, в кінці кінців вони прийшли до мети. Та буря була не тим, на що всі очікували. У пророцтві ішлось зовсім не  про стихійне лихо. А про черговий напад ворогів з Ортапії.  Вони відправилися у зворотній шлях. Але було запізно. І монстр, якого всі боялись, віддав себе, щоб врятувати місто.

--- Схоже на реальні події.

--- Як можна було бути таким бовдуром?!! --- раптом вигукнув він --- Жар-квіт знав! Він знав, що буде! І намагався нас попередити! Щоб ми краще підготувались!

На нього здивовано озирались.

Ні Лласен, ні Ернест не розуміли, що відбувається.

Раптом почулось ревіння. Гвардійці забігали по школі. Було чути гупання латних чоботів. Ревіння повторилось. Коїлось щось жахливе. Маги вибрались через один з потаємних ходів до узбережжя. За кілька кроків від них на землю приземлився дракон! Великий, переливчасто золотий, дволапий довгошиїй дракон з закрилками на хвості. На тварині сидів вершник. Він підняв голову відкинувши пасма червоного кольору з обличчя. В нього за спиною примостились  двоє дітей.

--- У вас остання можливість зникнути! --- закричав Квіт звертаючись до гвардійців --- Забирайтесь ГЕТЬ!

На останньому слові він підвищив голос і дракон озвався риком.

Армія короля вирішила не випробовувати сили дракона на собі і перейшли в тактичний відступ. Ернест дав знак рукою і захисники школи зайшли в глиб коридору.

--- Ефектний вихід, так сказати. Це ж треба.

У хід обережно спустились Лія і за нею Зард. В нього з'явився опік на обличчі. На усю скроню і половину щоки. Також було обвуглені по краях волосся і обсмалений одяг.

--- Ви зупинили їх? --- спитав Нетіс.

--- Ні... --- Зард опустив голову --- Їх не можна спинити. І чунгар не знайшли. Сага сказав, що ер Жар-квіт то чунгара.

--- І що люди самі здатні чинити супротив драконам --- додала чарівниця.

Візардель заломив руки. Він відчував свою провину, хоч її і не було.

--- Не переймайся. Все добре --- Лласен турботливо пригорнула їх.

--- Можна виходити! --- гукнув їм Квіт.

Маги вибрались з лазу і дивились на школу. Після першого нападу впало усе східне крило.

***

Ніч була тиха, порожня. Чарівники з Лією пішли до своєї обителі. Зард сидів на широкому підвіконні вдивляючись в море. Хвилі бились об пісок. Він так і заснув притулившись лобом до скла. І лежав у такій позі аж поки Жар не переклав його на ліжко. Візардель крізь сон пробурмотів щось невиразне і потягнувся рукою Квіту в слід. Малайор притулив йому долоню до щоки і провів великим пальцем від підборіддя до лоба. Цим жестом він виявляв приязнь, турботу і узагалі більшість почуттів між близькими людьми. Навряд чи хлопець зрозумів сенс, але частку того посилання, яке вклав у цей простий рух Жар-квіт, відчув нутром.

***

А на ранок їх чекала неймовірна звістка. Гонець приніс доволі щедрий знос на школу ціною в 1000 Фіальнів!(дуже велика сума). А запечатаний пакунок був герольдською печаткою Роду Херроні. І був короткий підпис від Саги, що гроші на відбудову.

--- От у мене є одне питання. Як Сага встиг за одну ніч повернути маєток?

***(А зараз перенесемось на ніч назад і послідкуємо за Сагою)

Не дивлячись на пропозиції Жара Сага вирішив добиратись додому на своїх двох. Бо направлявся він до вишуканого палацу в горах. Володінь, які належали йому по праву народження.

Шлях був не довгий. Сага перестрів попутній віз і доїхав за кілька годин.