Розділ ХІХ

І от їхня п'ятірка зачаїлась у чагарнику неподалік від стіни навколо столиці. Сага напружено вдивлявся в горизонт, примруживши сірі очі. Він усю ніч стояв на варті, відмовляючись від заміни, і на ранок це вилізло в синці під очима і втомлений вигляд. До того ж наслідки від отруєння так і не минули повністю і він лишився хворобливо кволої комплекції. Звісно йому пропонували трохи поспати вранці, бо через те саме отруєння навіть одна ніч без сну вилазила йому боком, але Сага у передчутті пригоди не міг заснути.

Тіні змусили себе чекати доволі довгий час. І з'явились вони на обрії десь опівдні. Їх було неймовірно багато. Сага махнув рукою запрошуючи команду іти за ним, і повзком дістався коткраю вересових заростей. Тіні підходили до міста.

Сага замружився і перед ним з'явилися копії Зарда і Рубі. Не досконалі, але на відстані відрізнити їх було неможливо. Створені арканером маг і малайорка піднялись на ноги, але перед тінями раптом постали десяток воїнів. Серед яких були один арканер, з дивакуватим пристроєм в руках, і... Лія!

Дівчина вийшла наперед і крикнула:

--- Забирайся геть, напасть Морану!!!

Але тіні продовжували бігти на них. Тоді арканер відштовхнув Лорак.

--- Стійте! --- заволав він.

Більшість монстрів зупинились, але у одного з них очі зблиснули червоним, і тінь напалала на свого ж творця, той скрикнув, отримав удар кігтями в груди і втратив контроль над тінями. Ті всі умить розчинились.

Сага схопився на рівні і побіг до вояк. Через кілька секунд він став перед ними. Отак, вдягнений у підігнаний по фігурі шкіряний обладунок він виглядав не таким маленьким і жалюгідним. Сага гордо розправив плечі, а за ним збирались інші члени "зграї"

--- Ось вони! Справжні винуватці багатьох руйнувань! --- почав герольд, у повислій в'язкій тиші його трохи писклявий голос звучав різко, як крик пугача тихої ночі --- І заради чого ж це?! Рід Лорак завжди заслуговував на повагу, та що ми бачимо тепер?! Що зараз чинить єдина наступниця?! --- Сага зміряв Лію нищивним поглядом --- На щастя, навала спинена! То що ж дало вашому арканеру таку силу? --- він подався наперед.

Арканер, замість відповіді простягнув Сазі той самий артефакт. У арканерів було два права: право старшого і право сильного. І якщо в першому праві Сага програвав, то в другому сили арканерів були незрівнимі. Хоч прислужник Лорак мав величезний резервуар енергії, Сага з легкістю перебив дію його ритуалу і збив контроль над тінями. Тож цей артефакт був його трофеєм. До того ж здобутий пристрій був не дуже чесним способом.

Сазі вистачило гідності спокійно відкласти срібний компас на ланцюжку, прикрашений фігурками драконів з коштовного каміння, до кишені, а не кинутись його розглядати. Він махнув рукою, рвучко розвернувся і пішов до драконів.

--- Нарешті це скінчено --- тихо сказав Сага.