Розділ ХVІІ

--- Від них фонить чужою енергією. І дуже сильно! Навіть не знаю, як той, хто це зробив тримає стільки тіней одночасно! Але він не контролює їх, принанні не повністю. І у мене є деякі здогади про його мету. Але енергія мені незнайома --- Сага спохмурнів --- Це дууууже погано.

Він стояв нахиливши голову, і свердячи поглядом підлогу біля ніг. Такий похмурий вигляд був для нього нехарактерним. Арканер зітхнув і повільно похитав головою.

--- Лишається тільки сподіватись, що я неправильної думки про його плани.

Раптом у двері постукали. Сага на ходу осмикнув туніку і поправив комір. За дверима переляканий до напівсмерті лакей заявив, що до воріт фортеці прибув гонець від леді Ріани. Херроні спохмурнів іще сильніше. Та коли він вийшов до гінця навіть найдосвідченіша людина не сказала б, що кілька хвилин тому він лежав без свідомості. Хоч чоловік, що приніс лист і кошик був на голову вищій за герольда, той усе-одно виглядав так, наче дивився згори донизу. Але довго тримати на обличчі спокійну маску в нього не вийшло. Тільки Сага прочитав лист, як кругловате лице почервонілої від гніву.

--- Дитина від мене?! Вона б ще сказала, що то я до неї вночі.... Ах! --- він умить побілів, зрозумівши, що... --- Ні, ні, ні! ВОНА НЕ МОГЛА ЦЬОГО ЗРОБИТИ!

--- Кхм, я близький з леді, і мені вона зізналась...

--- Не треба...

Гонець, безпардонно перерваний Сагою, простягнув герольду кошик. І поспішив піти своєю дорогою, хто знає, що з ним зробить арканер, коли побачить, ЩО лежить в кошику.

Сага, низько опустивши голову, повернувся до вітальні. На ходу вручив Еленору лист. Поклав кошик на столик і сів на підвіконня. На нього було шкода глянути. Арканер згорнувся клубком і увесь тремтів.

--- Як вона могла... Ніколи навіть уявити не міг, що матиму незаконного сина. Я хоч його побачу?

Наче відкликаючись на питання з кошика долинув писк. Сага підскочив, акуратно відхилив рушник...

--- Я її на шмаття порву! --- рикнув він.

Очі арканера налидись червоним світлом. Він ходив по кімнаті, проклинаючи Ріану так, що у присутніх мурахи по спині бігли. Але буря емоцій, що вирувала у нього всередині, не давала правильно провести ритуал і прокляття раз у раз розчинялось. Сага повернувся до кошика і торкнувся рукою того, що було всередині. Херроні прикусив губу і змахнув згином пальця сльозу, що так недоречно норовила скотитись по щоці, з кутика ока.

---- Тихо, тихо... --- ледь чутно прошепотів він.

І вийняв з кошика дитину. На вигляд їй було із пів року.

--- Тепер мені теж хочеться проклясти ту тварину --- зітхнув Еленор.

Сага нервово захихотів, кілька разів обійшов кімнату, заколисуючи малюка. В голові наче хтось розсунув занавіси розсунув. Одразу стало ясно і світло.

--- Саме те, що зараз треба. Ніби у нас замало турбот! --- він підняв дитя вище, але в голові вже почалась зароджуватись ідея.

--- Він на тебе схожий.

І справді, поки що це було не так помітно, але малюк був схожий на Сагу. Такі самі очі, і колір волосся, і риси обличчя, і навіть такий самий насмішкуватий погляд! Дитя простягнуло руку і торкнулось носа Саги. Той поклав його назад в кошик. І повернувся до усіх присутніх, він має врятувати їм життя, будь якою ціною.