Розділ ХV

Зард летів за Горілою. Тепер крила вже не здавалися прокляттям. Звісно, його часто мотало в боки, але то було питання часу. Жар раз у раз обертався, чи не стало чого? Урешті решт попереду забавовніли обриси грубої фортеці. Коли дракониця м'яко сіла у дворі, Зард описав широке коло, знижуючись, і розправивши крила виставив наперед ноги. Але усе-одно не встояв і розтягнувся на землі. Була вже зима. І усе засипало кучугурами снігу. Їм на зустріч вийшов Еленор.

--- Де загубив своє невгамовне щастя?

--- Після бойового зіткнення відсипається. Там така істерика була. Він ніяк не міг змиритись, що відправляв людей на війну. А зараз тихо і мирно. Ехххх... Ну і знайшов же ти час для мандрів! --- молодший Херроні ляснув Зарда по лопатках --- На наступний день вона народила. Отак от.

--- ХТО?!!

--- Рубі, хто ж іще.

--- На наступний? О, води прадавнього океану!

Зард здійняв руки і швидко, майже бігом, попрямував до малої вітальні.

Там одразу ж підбіг до Рубі і припав їй до колін, на яких стояв плетений кошик.

--- Навіть не віриться... --- прошепотів він.

--- А ще менше віриться, що у обох першотворний. І у дівчинки аркана! Це точно --- сонно пролепетав Сага і знову уткнувся обличчям у зкомкану ковдру.

Еленор, який зайшов слідом додав:

--- Не уявляєш, скільки разів ентузіасти намагались провернути щось подібне. Я про напівмалайорів. При чому проти волі самих малайорів. Вбити невинне дитя до народження арагари не наважувались. Але не дивлячись на це ще ні разу малюки не виживали. В кінці кінців вирішили, що покручі люди-малайори не можуть існувати. Ми вам сказати не наважувались, але, як бачите. Живі і здорові. Це може бути пов'язано з умовами, в яких жив Зард. Я про близість з Квітом. А першою теорією було те, що дітлахи не від Зарда, але одна з них – вилитий він. І аркана того ж кольору. Тож, це мабуть якесь відхилення.

--- Араг! --- скрикнув Зард --- вся справа в ньому! Ті подряпини після зустрічі з тінню, кров'ю залікували. А потім, на наступний день --- він кривувато усміхнувся --- то мабуть через це. Через араг.

Сага, який у такому вихорі подій заснути вже не міг, витягнувся у їхній бік, вслухаючись у дискусію сплеснув у долоні.

--- Але рани на тобі усе одно починають гноїтись, араг швидко виходить з тіла природнім шляхом. Хіба що, хмммм. Ні, нічого в голову не іде! Під час експериментів деякі типи пили малайопську кров, тож не варіант. Або, та ні. Не можливо. Може потоки сили? Та ну ні! Представники усіх сил намагались. Але щось то мало до цього призвести!

Еленор узяв його за комір і посадив на канапу.

--- Лягай і спи! Бо потім знову зрив буде!

Сага обурено підтис губи, схрестивши руки на грудях. Проте, через кілька секунд справді ліг. Він не дозволяв собі використовувати аркану проти меншого брата, а їх фізичні сили не підлягали порівнянню. Колись Орді Херроні (батько Саги і Еленора) напророчили, що в нього народиться цатахік (могутній воїн, що володіє арканою і має надлюдську силу), але природа вирішила, що одна голова добре, а дві краще. І перший син отримав аркану, а другий силу. Еленор зміг би підняти середнього розміру коня. Тож опиратись Сазі сенсу не було. 

Хвилин через десять Сага різко підскочив. І мало що не забігав по кімнаті.

--- Знаю! Вони робили це поза бажанням арагар! --- він мало що не підскакував на місці --- А у цьому випадку ваші магії злились! І тому!...

Але його перервав вибух, що пролунав за стіною.

Сага висунувся з вікна. І одразу ж забрався назад. Потім акуратно визирнув і, злякано зойкнувши, забрався Еленору на руки.