Розділ ХІІІ

А у Візарделя і Жар-квіта з Елані справи були так само веселі.

Вони піднялись на той самий пагорб, Зард став так само, як тоді, потягнувся руками, наче підтягуючи до себе Рубі і послизнувся, ледве встигши схопитись за одну з гілок.

--- Тоді ти не був таким незграбою, чи не так? --- Жар у цьому місці почувався надивовижу спокійно. Перед поглядом сам собою почав вимальовуватись образ невеликого будинку, неподалік цієї живописної місцини, але малайор потрусив головою, відганяючи видіння.

Зард вибрався на стовбур, а тоді нахилився до зрізу урвища.

--- Тут лаз.

Він розхитався і обома ногами вдарив по замаскованому накриттю. Зогнилі дошки проломились відкриваючи хід, з крутими східцями. У лазу було темно, вогко і на додачу до всього доводилось продиратись боком, але хід усе ширшав, а за кілька десятків метрів узагалі вкривався бруківкою, а в стінах почали з'являтись кріплення для смолоскипів. Елані скривився. Кожен крок лунким відлунням розлітався по коридору. А  Квіт навпаки збадьорився і пришвидшив ходу. З глибини коридору долинав знайомий терпкий запах.

--- Та що з тобою?

--- Чуєте запах? Так пахла одна квітка, з нашого острова! Якщо ми знайдемо одну з них, то можна буде їх розвести, і в них є араг! І тоді...

Але його життєрадісний щебет перервала тінь, що проскочила його наскрізь. В руках істота стискала квітку, що мірно світилася.

Квіт звичним рухом розітнув шкіру на зап'ясті і бризнув кров'ю тіні на спину. Та звереснула, вле квітку не випустила. Тіні бігали дуже швидко і гнатися за нею не було сенсу. Але іншого виходу усе одно не було. Тінь зам'ялася при виході, а тоді набула форми птаха і незграбно махаючи крилами злетіла до неба.

Усі троє сиділи на стовбурі і проводжали її поглядом. Поди вони доберуться до Горілої, то буде вже пізно. Вони з сумом проводжали поглядом можливий порятунок.

--- Та ну нащо воно їй здалося? --- Елані стукнув по стовбуру ногою --- Якого дива вона узагалі літає? Зард!

--- Іди ти годувати акул! Я не літаю!

--- Там вода не уб'єшся.

З цим Візардель був змушений погодитись. До того ж, птаха зносив вітер, а значить, тут є сильні потоки, тінь не призвичаєна до цієї постаті, тож у нього є всі шанси її наздогнати.

Зард розбігся розправив крила. Потоки безладно підсмикнули його вгору, крутонули кілька разів, а тоді різко відпустили і знову впіймали на половині відстані до води. Зард рикнув і насилу змахнувши крилами піднявся вище. Святкуючи перемогу тінь не особливо дивилась по сторонах, намагаючись вирівняти політ. Але усе одно встигла зреагувати ухилившись від руки і каменем жухнула донизу. Зард і собі склав крила і таки приноровився вихопити квітку з пташиного клювика. Коли до морської поверхні лишилося кілька метрів він знову розпростав крила, але вийшло невпопад, його смикнуло і з ще більшою силою вдарило ним об воду. Зард встиг набрати висоту, ганяючись за пташкою, і удар вийшов неймовірно сильним.

Жар-квіт і Елані, які вже встигли спуститись до моря кілька секунд почекали, але Зард так і не випірнув, тож Квіт кинувся у воду слідом за ним. Русявий маг лишився сам на узбережжі, плавав він з рук геть погано, тож лишалося тільки чекати.

Зард прийшов до тями вже на берегу. Над ним схилився Елані і геть незрозуміле створіння. Істота мала білосніжне волосся, бліду шкіру і великі, небесно блакитні, очі. Лоб, щоки, боки і зад шиї і зовнішні сторони рук вкривала луска. Зард піднявся на ліктях, щоб краще роздивитись створіння. Блакитна луска вкривала і зовнішній бік ніг, а ще істота мала довгий хвіст, з широким плавцем на кінці і була вдягнена в Жар-квітів одяг.

Помітивши здивування в очах Візарделя істота пересмикнула плечима.

--- Першотворна постать --- сказав, як виявилось Квіт.

--- А... А нащо ти перетворився?

--- Щоб плавати швидше. Арагари – морські створіння.

Він відкинув волосся і продемонстрував зяброві щілини, як у акул, на шиї.

--- Якщо чесно, більше схоже на дракона. І, а Рубі з Палай теж так виглядають, чи у жінок першотворна виглядає інакше?

--- Відмінності не більші, ніж у людей. Не знаю за Рубін, а у Палай луска пурпурова. І у Крайнеба з Захід теж --- від згадки про сім'ю на тонких губах з'явилась усмішка --- І квітку ти таки врятував.

Жар простягнув згадану рослину.

--- Вона – наш порятунок!