Розділ ХІІ

У кімнаті було незвично тихо. А все через те, що основне джерело шумів кудись поділось, прихопивши з собою Еленора і О-Наріона. А два його головних підспівайла зараз мирно спали. Рубі крутила в руках клубок шерсті для валяння, роздумуючи, що зробити цього разу. В голову настирливо ліз образ чорного орла, але шерсті цього кольору, як на зло, було --- кіт наплакав. Палай крутилася навколо маникену, підколюючи тканину, щоб були гарні складки на спідниці. Сукня була темного вишневого кольору з трохи світлішим візерунком, Палай багато днів вбила на підходяще полотно, а потім Сага приволік відризи чудового атласу. З якого і пошили вбрання. Спина і плечі були відкриті, рукави широкі до ліктів, а від ліктів прилягали до руки, пишна спідниця до підлоги, доповнена фатиновою "воалею" від пояса. Образ довершали туфлі на підборах, які малайорка також зробила сама, і вінок з червоних троянд. Квіти були несправжні, але мали виглядати як прив'ялі. На цей шедевр Палай витратила більше місяця, але нагорода мала окупити всі витрати, ще й забезпечити сім'ю на цілий сезон.

--- Переживаю я за них --- зітхнула Рубін.

--- Та що з ними станеться? --- Палай потисла плечима.

--- Мало що. Тіні, то не баран накашляв.

--- Щось коли ти сама проти них билась такого остраху не було.

Рубі хотіла щось відповісти, але гідного аргументу вона не знайшла.

--- Ото ж бо!

Раптом Рубі згорнулася в клубок і звила.

Палай кинула шитво і кинулась до неї.

--- От халепа! Чому саме зараз?!!

***

Сага стояв на краю оглядової вежі, небезпечно перехилившись через перила. Наріон налаштовував громіздкий прилад.

--- Щось ця війна якась дивна. Таке відчуття, що Флефлеар просто хотів нас залякати! Ви бачили хоч одного воїна, який перетнув кордон?

--- То нападемо першими! --- Еленор рішуче стис кулаки.

--- Ага, і нарвемось на гнів короля? Треба дочекатись першого удару, тоді у нас будуть розв'язані руки. Флефлеар заявив про свої рішучі наміри. Довго тягти він не зможе, це зіпсує репутацію. Його баронство не досить сильне, щоб протистояти. Але якщо хтось стане на його бік, то тоді вже нам буде складно. А в бою один на один... Хоча, армія ще не зовсім відновлена, та ми зможемо підняти жителів Івори.

Сага зліз з перил і потер гостре підборіддя.

Ельф нарешті закінчив збирати дивну конструкцію і підсунув її до краю. Сага припав до віконця в приладі.

--- Військо біля кордону, але вони отаборилися. Навряд чи скоро нападуть.

Еленор теж подивився у щіль. Сага описав ситуацію доволі чітко.

Раптом до них забіг Крайнебо.

--- Мама попросила, щоб хтось з вас приніс їй велике... Ееее, щось велике з водою... А! Ночви!

--- З чого б це такий переполох?

Хлопчик потер заспані очі.

--- Не знаю, сказала вам передати і все, вона ще наказала нам з Захід чекати за дверима.

--- Я їй принесу.

Еленор швидко пішов за Крайнебом. Набрав в ночви води і приніс до дверей, роздратована Палай вихопила в нього ємність і рявкнула:

--- Сагу поклич!

Важкі двері грюкнули у Еленора перед носом.

Коли Сага, не розуміючи важливості моменту, зайшов до кімнати Палай вже витирала руки в рушник.

--- А ще повільніше іти не міг? Я вже думала, мертві обоє, але врятували, хоча довго дихати не хотіли.

--- Хто?!!

--- Двійнята. Новонароджені.

--- Які двійнята? Що тут узагалі відбувається? Хоч хтось може сказати?!

--- У Рубі.

Сага повернув голову на другу малайорку. Та тримала в руках плетений кошик, в якому раніше лежала пряжа. Там, замотані у виткане Палай полотно лежали двоє немовлят.

--- Це ж треба! Навіть не віриться, що наполовину люди, наполовину малайори можуть існувати!

Рубі кволо усміхнулась. Але усмішка вийшла якоюсь невеселою.

--- Жаль, що Зард поїхав. Він так чекав дітей...

Палай співчутливо кивнула і пішла по своїх двох.