Розділ ХІ

У кімнату зайшов Сага, тримаючи в руках амулети з каменями кольором як енергія нападника.

--- А де котик? --- пискнула Захід.

Елані з знущанням глянув на Сагу.

--- Він ще прийде, якщо ви добре поводитиметеся.

--- За що ти так --- арканера аж пересмикнуло.

--- Можеш не переживати, вони не виконають умови --- не відриваючись від роботи вставила свої п'ять копійок Палай.

Сага у мить посерйознішав.

--- Той геній, що вискочив зі стіни вчився зі мною на одному курсі, і щиро мене ненавидів. Не розумію за що --- Сага усміхнувся, але якось страшнувато --- Ну коротше, сили у ньому зовсім мало, але він обвішався амулетами і вирішив, що тепер дуже крутий і може мені нагадити. Та тепер він ще з тиждень буде у подобі собачки, не вистачить енергії на перетворення. А у нас є гіперактивний захист від усіх милих істот --- Сага кинув погляд на Крайнебо і Захід --- А потім він ще шукатиме вихід в коридорах без карти. Всі його амулети і карта тут.

Після останніх слів він кинув на стіл усе, що тримав у руках.

--- А як його звуть?

--- А я звідки знаю? Нас була сотня на курсі.

--- Так ти ж маєш знати того, хто тебе ненавидь! --- Елані не міг зрозуміти, як Сага міг запевняти, що "той геній" його ненавидить, якщо навіть не знає його імені?

--- Мене там усі незлюбили --- Сага примостився на підвіконні і безтурботно бовтав ногами.

--- Навіть уявити не можу за що.

--- От я про те ж саме!

Зард нарешті отямився від подиву.

--- Жар, пішли.

Повний ентузіазму Візардель, можна сказати що, випромінював оптимізм і енергію. Хоч і їхня затія могла скінчитись плачевно. Зард був людиною, яка живе тут і зараз. Зранку він завжди думав, що цей день буде кращим, а ввечері міг запевняти, що це найгірший день в його житті. Не дивлячись на нещастя, які часто його спіткали, він не боявся зустріти щось нове.

--- Я з вами. Усе одно тут немає ніяких справ, а третя пара рук, якщо ми наткнемось на тіней, вам не завадить --- Елані підвівся.

Порівняно з Зардом і Жар-квітом він виглядав слабким і безпомічним, але у бою представляв доволі важливу одиницю. Особливо, коли в хід мали піти мечі, а не магія.

Утрьох вони швидко піднялись на вежу. Жар помахом руки покликав Горілу. Дракониця злізла з даху і припала до підлоги вежі, щоб Квіту було легше на неї забратись.

--- І чого Горіла така вірна? Койт звалив, тільки запахло паленим, а твоя чекала.

--- Не знаю. Може, вид такий. Думаю, усі на Горілій, так буде простіше.

Він, подаючи приклад, заскочив у сідло.

Раптом, до них вибіг Сага і простягнув пляшечки.

--- Вип'єте, коли буде забагато ворогів.

У флакончиках було зовсім трохи червоної рідини, так ото, на ковток.

--- Цього вистачить на кілька годин.

Арканер наполегливо вклав зілля у руки магам.

--- Що це узагалі таке?

--- Моя аркана, по суті. Коли вип'єте, то перейдете у, навіть не знаю як це назвати, ну типу бойового трансу.

Зард сунув флакон у відділ паска. Елані і Квіт теж порозсовували пляшки у кишені. Сага кивнув, махнув рукою на прощання і пішов назад. Через кілька секунд долинуло обурене:

--- А ви ще що тут забули?! Ану!

--- Просто дивовижно, що вони ще не довели його --- пробурмотів Квіт --- Вони чужих узагалі не слухають.