Розділ Х

Вранці усі сиділи ломаючи голови над пророцтвом, тишу порушувати тільки Сагине тарахтіння. Він пояснював Еленору, як працюють подібні скриньки.

--- У цій скриньці, усі пророцтва на подібну тему. Але ми почули саме це пророцтво тому, що серед нас були ті, кому призначалося Нетісове провіщення. Узагалі, дивно, що він звертався не до Зарда і Квіта, а Зарда і Рубі, Жар був йому як син...

--- Сага, це геніально! --- малайорка сплеснула руками.

--- Як я міг сказати щось розумне?! Поганий я!

--- Зард, провіщення стосувалось саме нас, і.. ти так і не наважився мене поцілувати там, піся випробування, на горі.

Зард вслухався у вміст її слів, обійшов кімнату по колу, змусив повторити. І тільки потім щиро усміхнувся.

--- Усе було так просто! Жар! Вже сьогодні вирушаємо!

--- Ти геть сказився --- пробурчав малайор.

Зард не звернув уваги на Квітові слова і пішов готувати дракона.

--- Сподіваюсь, він не стріне оте чудовисько зі стін --- пробурмотів Сага, пересмикнувши плечима і щільніше закутавшись у ковдру, бо у приміщенні було зябко.

--- Тільки рубай собі руки не так глибоко --- Палай провела пальцями по рубцях на зап'ястях чоловіка і повернулась до веретена і пряжі. Вона заробляла тим, що шила одяг на замовлення. В цей раз вона працювала над весільною сукнею для доньки правителя. Сага пропонував використати коноплю, щоб повеселились молодята, але Палай обрала льон, хоч вона нечасто працювала з ним.

Раптом з коридору пролунав гуркіт, а слідом крик:

--- Хто це тут поставив? Роздери його кракен!

Через вікно до кімнати залізло щупальце, кольором як черепашки молюсків, з червоними кінцями. Так, цей колір пояснювався молюсковим раціоном кракена і шматком Зардової мантії, з'їденим Гризюкою п'ять років тому. Обвило Сагу у поясі і висмикнуло з зони комфорту, тобто з-під ковдри.

--- Елані! Вгамуй свого усепожираючого монстра!

Маг до пояса висунувся з вікна і прокричав до Гризюки, який тепер жив у гірському озерці.

--- Фу! Викинь бридоту!

Кракен клацнув клювом, але арканера випустив. Той дивом приземлився на ноги, хоч до цього висів догори дригом, і знову забрався на своє місце, поки не вистигло.

--- Вимагає уваги --- Елані потис плечима.

Сага фиркнув і скрутився клубком. Еленор, який до цього налаштовував скрипку потер підборіддя і спитав:

--- А що могло так грюкнути у коридорі?

Сага миттєво зірвався на рівні. Вискочив в коридор і врізався в Зарда, який збирався покликати Жар-квіта.

--- Що ти перевернув?! --- його голос зірвався на фальцет.

--- Та книгу. Хтось її неакуратно на полиці залишив, край стирчав. То я плечем задів.

--- Ааааа... Фуууух. Не дарма до мене Гризюка після того потягнувся. Кракен роздерти збирався.

Але за мить Сага миттєво зблід.

Нізвідки на нього вискочило щось схоже на людину і вони зчепились, як кішка з собакою. Безформний клубок з двох тіл, виблискуючи усіма кольорами червоного і зеленого, прокотився коридором, а тоді сходами до головного холу.

На шум з кімнати вибігли Жар, Еленор і Елані. Усі спустились слідом за, схоже, що двама арканерами. Зрозуміти, хто з них де було неможливо. Бо рухались вони надто швидко. Раптом клубок різко зменшився в розмірах, а на підлозі лишились два ворохи одягу. У червоному полиску, на голові однієї з статуй матеріалізувався великий пухнастий кіт. (Схожий на мейн-куна). Він вигнувся дугою і пронизливо зашипів, погрозливо вишкірившись. На підлозі стояла дрібна собацюрка, яка "грізно" дзявкала. Та судячи з того, що каштаново-мідний кіт був подертий, сили у собаці було немало.

Раптом почувся захоплений писк:

--- Собачка!

Побачивши двох маленьких малайорів, собака підібгала хвоста і кинулась геть. Але її зникненню Жар-квітові діти не засмутились і перекинули свою увагу на Сагу. Хоч кіт і опирався, вони стягли його з статуї. Крайнебо перекинув кота через плече, а вільною рукою узяв за кисть Захід і повів сестричку назад до кімнати. Там їх зустріла розгнівана Палай, жінка прочитала дітям коротку лекцію, але кота не забрала. Усі знову зібрались у малій вітальні.

--- А куди дівся Сага? --- подала голос Рубі.

Зард показав пальцем на кота, а той жаааалібо нявкнув.

--- Зооморф. А назад перетворитись не може. Його одяг ось лежить.

--- Так, досить мучити кота. Випускайте його!

Наказав дітям Квіт. Малюки зітхнули, та Сагу нарешті випустили. Він підбіг до Еленора і глянув йому в очі. Іноді здавалось, що брати мають ментальний зв'язок. Еленор підняв ворох одягу і пішов за котом.

--- Оце так день --- пробурмотіла Рубін.