Розділ ІХ

Зард глибоко вдихнув і зайшов до шатра віщунки. Жінка оглянула його.

--- Бажаєте зазирнути в те, що буде?

Відповіді вона не чекала. Коли вже він сюди прийшов, то саме пророцтво йому й треба. Віщунка дістала колоду карт і перетасувала їх.

--- Витягніть сім карт.

--- На картах я і сам собі погадати можу. Мені потрібне пророцтво не стосовно мене --- Зард і сам умів робити маленькі провіщення.

--- Десять золотих, і отримаєте своє.

Зард підтис губи, але вручив їй гроші. Жінка дала йому маленьку скриньку. Тут зберігалось видіння, що стосувалось долі усього світу. Маг обережно його прийняв і збирався піти своєю дорогою, але жінка крикнула йому в слід:

--- І будь обережним з Просякнутим Кров'ю! Твоїм сталитом!

***

Тільки побачивши Візарделя Сага кинувся до нього. І тут Зард відчув запах гнійної рани! Просякнутий Кров'ю! От про кого казала віщунка.

--- Що вона сказала?

Зард показав скриньку, а потім подумав трохи і додав:

--- І просила стерегтись мого сталита. Хто це узагалі такий?

Почувши це Сага насупився. Враховуючи особливості його зовнішності і жалюгідні габарити, це виглядало кумедно. Арканер хмикнув, задумався, переступив з ноги на ногу, намагаючись підібрати слова, щоб пояснити.

--- Еммммм ... Є такий шлях розвитку для арканерів, коли вони по особовому діють на свою енергію, і потім навіки зв'язують свою долю з чиєюсь. У дитячих казках сталитів іноді називають феями хресними. У деяких випадках вони приймають подобу тварин. Але, думаю, у нашу першу зустріч тобі була потрібна людина, а не кіт. Наш зв'язок було встановлено, коли ти мене обійняв.

--- Кіт?

--- Я перетворююсь на кота, але поки що у мене не було потреби це робити --- Сага стенув гострими плечима --- Та й потім ще голяка.

--- Усім неприємно перетворюватись --- Фиркнув Зард.

Раптом з-за дверей на Жар-квіта кинулись два червоноволосі метеори. Крайнебо і Захід.

--- А вони що тут роблять? --- спитав малайор піднімаючи малюків на руки.

--- Твої бісенята? Та щось погане у мене передчуття. Я поговорив з Палай, вона і не проти була перебратись з дітлахами сюди. Мушу визнати, вони мене скоро доконають.

***

Через якийсь час усі зібрались у малій вітальні. Усі це Сага, Візардель, Рубін, Жар-квіт, Палай, її діти, Елані і Еленор. Словом усі причетні. Ну і ще О-Наріон. Але ельф тримався на відстані.

Вони відчини скриньку. Над нею з'явилась туманна постать... Нетіса! Він подивився на Зарда і Рубін, ніхто інший його не цікавив. Запевнившись, що це саме вони вони сказав:

--- Шукайте відповід там, де через нерішучість два не змогли злитись в одне --- і зник.

--- Два злились в одне... --- Зард звів брови на переніссі.

Сага задумливо прикусив губу.

Було висунуто безліч теорій. Історичні факти, міфи. Через якийсь час зійшлись на тому, зо злиття - це поцілунок. Але далі не було жодних зсувів. Перемовини тримали десь до півночі. Через так зване чудо в стінах усі намагались знаходитись в малій вітальні. Бо тут не було потаємних ходів. На підлозі лежали ковдри, на полицях стояли книги, біля вікна був ткацький верстат. На чайних столиках покоїлось усіляке начиння, щоб скоротити час, якого не вистачало тільки Сазі, бо у нього була кууууупа справ.