Розділ VI

Майже рік минув з того дня.

Біля старого будинку на краю села зібрались дівчата. Молоде подружжя, що тут жило, працювало на службі в короля, але платили їм не дуже щедро. Тому іноді ходили найматись, але односельчани до них ставились насторожено, тож і з найму грошей не мали. А це у жінки мало народитися дитя, то чоловік сам заробляв їм на прожиток. І от з хати вийшов високий бертець. Чорне волосся зібране у тугий пучок. Вдягнений в просту туніку і штани вільного крою, на ногах грубі чоботи. З сокирою через плече. Він ішов у ліс. Там знайде сухе дерево, і нарубає дров. Бо зима обіцяла видатися холодною. Хоч усі в селі вже подіставали теплий одяг, для людини з північного ікла така погода була навіть приємна.

Його жінка, малайорка, лишилась вдома сама. Її у селі особливо незлюбили. І от кілька найсильніших і найхоробріших молодиків з вилами напоготові чекали, поки Візардель відійде подалі. Коли постать бертця розчинилась в ранкових сутінках вони почалиломитись в двері. Хоч Рубін було лише двадцять три роки, жалю до неї вони не відчували.

Рубі глянула в щілину, побачила групу для винищення "нечисті" і швидко забігла на другий поверх. Там вона забралась під ліжко, ковдра надійно ховала її від очей селян. Зарда вони боялись, але що їм зможе зробити вагітна жінка? Так, Рубі могла б підпалити їх, але за це її могли б і приректи до страти. Тож вона вирішила ховатись до останнього.

Селяни ввірвались в дім. Для подружжя будинок так і не став рідним. Біля стіни лежали два наплічники з речами, вони і досі не були розкладені. З голосними криками мстителі кинулись шукати малайорку.

Раптом, з-за канапи на них вискочив білий вовк. Його Візардель приніс після одного з походів до лісу ще щеням. Воєвода, так його назвали, був великий міцний, з широкими грудьми і дуже прив'язався до господарів. Вовк загарчав, але його вилами загнали на другий поверх. Поки ніхто його не бачив, Воєвода забрався до Рубі і лизнув її у руку.

--- Іди знайди Зарда --- прошепотіла вона.

Вовк, наче зрозумів вміст її слів обережно виповз з-під ліжка, так щоб не видати Рубі і побіг до низу. Там з виттям стрибнув на нападників і прорвався до дверей.

--- От і біжи собі, боягузливе створіння! --- з запалом крикнув хтось йому у слід.

***

Зард примірявся до дерева, замахнувся сокирою... І раптом перед ним вискочив Воєвода і загавкав! Він ніколи не гавкав, але тепер відбувалось щось жахливе. Вовк гавкав, скавулів, хапав Зарда за хорошу штанів, тягнув, а тоді кудись біг, знову повертався і повторював свої дії. Візардель побіг за ним.

Воєвода привів його до дому. Двері були вибиті. Зард забіг на гору, там із десяток сільських молодят обшукували кімнату.

--- Якого левіафана ви тут ошиваєтесь?!! Якщо за п'ять секунд ви не зникнете, то я, роздери вас кракен, за себе не відповідаю!!! 

Візардель, розпашілий, розхристаний, розправлені крила, очі в прямому сенсі палають, з сокирою в руках, мав жахаючий вигляд. У гніві він і справді не відповідав за себе. Тож селяни хоробро кинулись навтьоки. Рубі виповзла з-під ліжка. Зард кинув сокиру і допоміг їй піднятись.

Нещодавно прийшов лист з завданням і Зард збирався узяти з собою Жар-квіта, але як він тепер може залишити Рубі саму?

--- Може краще ти до Саги? Поки ми з Квітом не повернемось?

Рубі гірко зітхнула.

--- Тільки но ти поїдеш, мене одразу ж повісять. Тож...

--- Пішли.

--- Вже?!

--- Чим швидше, тим краще. Кожної миті вони можуть щось вигадати.

Він повів жінку до драконів. Але Воєвода боявся летючих створінь. Зард нахилився до нього, щось сказав, вовк заскимлів вильнув хвостом і побіг до лісу. У нього мало бути своє життя. Та хто знає, може, колись він ще повернеться.

Рубі схопилась за Зардові плечі. Дракон велично змахнув крилами и і змив у повітря. Поля змінились лісами, а ліси - горами. В оточенні бору стояла велика фортеця. Будівля була стара кремезна і похмура. На відміну від її власника. Дракон описав плавне коло і сів на донжоні однієї з веж. Зард, притримуючи Рубі попід руку спустився до низу. Варта вже не реагувала на їхнього дракона. 

Їм на зустріч ішов як ніколи серйозний Сага. Щось це на нього було не схоже. Вислухавши розповідь Зарда він сторожко озирнувся. І сказав, чомусь пошепки сказав:

--- Так, тут їй буде краще, але я не можу обіцяти, що вона буде в повній безпеці. В таємних ходах хтось бродить, чи то людина, чи звір який. Але дуже сильний, хто б то не був. Я намагався якось його вислідкувати, але він перебив усі мої ритуали. Ще ні разу такого не зустрічав. Але він поки не нападав. 

Вибір Зардові давався важко.він не наважувався лишити Рубі поряд з монстром, але вдома на неї чекає стовідсоткова загибель.

--- Коли ви з Квітом відправляєтесь?

--- Завтра вранці.