Розділ II

Русявий маг крипів над книжками, розшифровуючи якісь тексти. Він працював у бібліотеці в палаці амбіційного герольдства, яке за сім років перевернуло устрій з ніг на голову. Узагалі основним його завданням було глядіти архіви, але зараз у світі творилося щось незрозуміле і він шукав підказки. Усього було три майже людини, які могли дозволити собі безпардонно ввірватись у його кабінет, і двоє з них це і зробили.

--- Елані, ми її дістали. Це не по малайорському написано --- бертець під два метри зросту поклав біля нього книгу в шкіряній обкладинці.

Маг поглянув у мідно-золоті очі.

--- І? Що я можу зробити?

--- Розшифрувати --- той здивовано підняв брови.

--- Спершу покажи Сазі. То він знає з якого шифру перекладати.

--- А сам визначити не зможеш?

--- І розіб'ю пляшку з чимось жахливим поки шукатиму словники? Ні дякую. Краще хай тутешній господар там риється.

--- А де він?

--- Пішов дякувати Флефлеару --- Елані хихотнув --- за те що дав привід ще відтягнути весілля з Ріаною.

--- Щось я не здивований. Сага і на таке здатний. Він уже більше п'яти років тягне, то те, то се.

--- А самій Ріані це жах як не подобається. Вона усе добивається до влади. Ну що можу сказати? Навіть якщо вони одружаться, це їй нічого не дасть, Сага винесе їй мізки то й усе.

Раптом у ніс вдарив запах, наче поряд у когось гнійна рана. З сплеском Сага матеріалізувався поряд з ними, примостився на одній з пустуючих полиць, дістав з кишені флакон і натер його вмістом обличчя. Запах розвіявся.

--- Той Флефлеар якийсь притрушений! Я перед ним з'явився, говорю, дякую, а він "Згинь маро Згинь!" І водою на мене бризкає! Хоч би не холодну взяв, та ні, як з північного ікла привезена! А тоді ще таке вигадав, здер з стіни медальйон, здається срібний, і кинув в мене. Ні ну дякую звичайно, але нащо кидати? --- за цими словами він витяг з кишені згаданий ним медальйон --- А тоді він здається згадав, з ким розв'язав війну і почав кликати охорону, тільки нащо йому екзорцист? Ну я і дав драла. А що ще робити?

--- Бачу, Елані тобі з ним нудно не буває --- прокоментувала Рубі.

Сага зауваження в свою адресу проігнорував. З цікавістю придивився до книги. Погортав сторінки.

--- І на якій це мові?

--- Суспільній, якій іще? Тільки написано так, що й не розбереш. Був час я свою писанину так само замість шифру використовував. Але була проблемка, ті що треба її теж не розуміли. Бо шифр можна завчити, а тут щоразу різне.

Сага без жодних проблем читав написане і пробурмотів щось типу "ще їм з суспільної переводити"

Зард заглянув через плече Саги у книгу. Щось тут справді можна було розібрати. Вірші про... Якихось людей.. яких автор звав руйнівники, у яких було ЧОТИРИ! Сили. Вогонь вода аркана і... А назва четвертої сили була випалена. Він перелиснув сторінки і усюди це слово було прибране різними способами. Вирізане, випалене, замальоване, зчесане, замочене.

--- Ту-ту-ту.... Уф! Схоже Зард, такі як ти уже траплялись. І силу свою вони звернули не туди куди треба, приспали драконів, знищили третій континент, створили тіней. Що це узагалі таке?

--- Ну якщо ти не знаєш, то ми точно.

--- Воно то так, але у нас є Зард. Який може відчути у собі поклик, до тієї сили, при особливих обставинах, звичайно і дізнаємось, що то за тіні.

--- Тільки от нам треба вгадати ці обставини.

--- Елані, друже мій--- Сага поплескав його по плечу --- Як ти думаєш, якщо у Зарда вже двічі обставини підійшли, то воно може бути і втретє.

--- Дивна логіка --- маг невдоволено склав руки на грудях.

--- Але вона працює.

--- Щось я сумніваюсь.

--- Сумнівайся собі далі. Зард, тобі треба буде сходити до провісників і попросити погадати тобі на майбутнє, це може дати якісь зачепки --- раптом пролунав звук, наче розбився посуд --- знову Ріана протести влаштовує! Через неї одна покоївка підклала мені голку в випрану сорочку, уявіть тільки. Треба її заспокоїти, поки чого страшного не сталося --- Сага страдальницьки зітхнув і поплівся у бік галасу.