Розділ I

Цієї ночі охоронцю орденської вежі було неспокійно. На самій вежі зберігались важливі артефакти. Але що саме там лежить він не знав. Раптом за спиною тих шелеснула тканина. Йому обвили шию рукою, так, що лікоть нападника був у охоронця під підборіддям.

--- Я буду милосерднішим, ніж ти свого часу --- тихо прошипів чоловічий голос на вухо охоронцю.

Повз них до вежі проковзнула постать жінки. Чоловік ударив охоронця по тім'ю і кинувся слідом за жінкою. Вони забігли сходами на верх вежі. Тут у тісній кімнаті стояла велика скриня. Чоловік торкнувся замка і відчинив її, наче та ніколи не була замкнена. Усередині лежало багато речей, але вони видобули лише одну. Стара потерта книга. Інші реліквії належали різним родам, а ця річ була здобута при знищенні малайорів.

У кімнату ввірвались із десяток гвардійців.

--- А як же стукати? --- округлив очі чоловік.

І обоє вистрибнули через вікно. Там їх впіймали два дракони розміром з коня і змили у повітря.

Створіння мали продовгувате тіло, коротку шию і округлу морду, чотири лапи, хвіст з двома лопатями і дуже великі крила, що протягувались уздовж тулуба і мали по додатковій секції на початку хвоста. Ці дракони звались скалки неба. Бо забарвленням нагадували темне нічне небо.

***

Дракони м'яко сіли біля печери. Вершники вправно позіскакували з них і створіння полетіли в глиб розколу. У напарники побрели у бік села. Там, ховаючись від основного поселення за густим ялівцем, трохи осторонь стояла, притулившись до ріки невеличка хатина. Тут було два поверхи. На перому було три кімнати, а на другому дві спальні. Проте одна з них пустувала. Подружжя дуже хотіло дітей, але доля нащадків їм не давала.

--- Дракони втомлені за два довгі перельоти. Та й вже світає, доставимо книгу наступної ночі.

Жінка натягнула широку подобу сукні, елемент одягу був зшитий з старої тканини схожої на льон.

--- Мгм.

Чоловік повільно опустився в крісло. Він був дуже високий і мав довге чорне волосся.

--- Цей світ сходить з розуму --- зітхнув він.

--- Але принанні тепер ніхто не чіпає Берту.

--- Це так, але Флефлеар таки оголосив Херроні війну.

--- Не думаю, що це триватиме довго.

Жінка сіла чорнявому на коліна. Від нього завжди пахло сосновою смолою. Аркана мала запах, і йому пощастило. А от від одного їх знайомого тхнуло кров'ю і йому доводилось витрачатись на масла.

--- Головне, щоб Сага не наробив дурниць.

--- Це те, що в нього виходить найкраще. До того ж зазвичай вони призводять до хороших результатів.

--- У цьому ти правий, Зард.

Зард і Рубі вже три роки як були одружені. Перед цим вагались ще пів року. Усього від випробування минуло чотири цикли. І провело їх подружжя доволі непогано. Елані працював з ними разом, але сімейне життя його не приваблювало. До того ж русявий маг критикував Зардів вибір кажучи, що Зард "продав свободу за дівочі очі".

--- Вранці на дні чашки кави лишився знак "рід". Думаю, це значить, що...

--- Відколи ти навчився керувати арканою, то все сприймаєш як знак, що ми продовжимо рід, але скоріше за все у малайора не може бути дитини від людини, або проблема в комусь із нас.

--- Я не віритиму в це ще щонайменше три роки.

--- То що ти хочеш від мене?

--- Нічого --- Зард щільніше притулив її до себе, щоб відчути ту спеку якою віяло від малайорки. Після одруження він легше переносив високі температури.

Рубі у відповідь покла йому руки на плечі.