Розділ XV

Джунглі піддавшись їм важко. Зарості не пропускали їх далі, болото усе норовило засмоктати черевики, гілки били по голові. У боротьбі з природою минули три дні. Мандрівники майже не їли і не спали, вони геть знемогли і думали тільки де б спинитись перевести дух.

--- Ух... Я скоро помру --- простогнав Елані.

--- Ага --- Ніко був у схожому стані.

--- Тут неймовірна спека --- просипів Зард, він і так зняв мантію і сорочку, але безрукавка була геть мокра.

--- Ще трохи, і ми тут усі зляжемо --- Рубі зачепилась рукою за гілку, колючки розірвали рукав і роздерли шкіру дівчини --- А ще два дні!

Вони попадали на землю, геть знеможені.

--- А там печерка --- раптом сповістив Ніко.

--- Де?! --- в один голос звили інші.

--- Та оно. Але то більше нора.

--- То теж піде --- Зард піднявся і пішов у вказаному Ніко напрямку --- Та це ж чудово!

Усі попідскакували і кинулись туди. Забились у ту щіль, і розляглись на прохолодному камінні.

--- Ще ніколи холодний камінь не був мені таким приємним --- Зард зі стогном зняв важкі чоботи, щоб відійшли ноги.

Відповіддю йому була тиша.

***

Після хорошого відпочинку усе пішло бадьоріше. Вони вже не гнали як невіжені, усе-одно перші джунглі вони не перетнуть. Ішли по малу, повільно, але невпинно. Коли хтось не міг іти далі, інші його підтримували попід руки, поки в того не відновлювалися сили, а третій рубав перед ними зарості. Уночі стали під деревом відсапатись, але вартували по черзі. Так минув ще один день. П'ятий заключний відрізок їхнього шляху перегородила ріка. Рубі втомлено поклала голову Зарду на плече.

--- От і припливли --- зітхнула вона.

--- Є ідея --- відізвався маг --- Я заморожу ріку.

--- Зард, ти впевнений? Ти впораєшся? --- Елані вчепився йому в руку.

Зард прикусив губу. Він не знав відповіді на ці питання, хоча, знав. І це було "Ні".

--- Так --- він зціпив зуби, а його серце краялось і ридало. Він збрехав. Настільки відверто і.. він ризикував їх життями.

Русявий маг вглянувся в його обличчя, і кивнув. У Зарда на очі набігли сльози, але він вийшов наперед і простягнув руку перед собою. Вода ріки почала замерзати. Напів чародій вийшов на лід і пішов через ріку, заморожуючи перед собою смугу води. Він майже дійшов до краю, лишилось кілька кроків, але втратив контроль над силою. За ним почулись крики, він рвучко обернувся, Рубі була повністю скута льодом

--- Зард! Доведи міст до кінця! --- закричав Елані.

Зард виконав вказівку, Ніко і Елані розтопили кригу на дівчині. І напарник узяв її на руки. Вони пройшли ще метрів двісті, і джунглі скінчились. Там їх чекали організатори. Ніко кинувся до них, люто зиркнув на Зарда. А у чорнявого болідо за малайорку серце. За Уррі свого часу так не боліло як за Рубін.

--- Ти збрехав, так? --- тихо спитав Елані.

--- Так! Так я збрехав! Елані пробач мені! Благаю пробач! --- Зард заридав.

Елані, його найкращий і єдиний друг, розвернувся і пішов геть.

Зард побіг до моря. Він біг, аж поки не дістався урвища, і завмер, там, де небо сходились з землею над водою. Він втратив друга, і Уррі він не потрібний, і Рубі теж.

--- У мене є сім'я. Вони завжди підтримають мене, і може, колись Елані мене пробачить.

--- Сім'я? --- він почув за спиною вкрадливий голос.

Зард обернувся. За ним стояв чоловік в сталевому обладунку. А ще трохи далі: Сага і Еленор. Останні два були налякані і розгублені.

--- Сім'я. Вона в тебе є. Поки що. Сидить зараз у тюрмі. І твій дорогий Жар-квіт теж з ними. Вони там разом чекають на шибеницю. Твій дім згорів. Рубі вмирає, через нашого чарівника. А Елані, він сам обрав неправильний шлях. Не солодке у тебе життя. А не треба було переходити дорогу ордену.

--- Згинь! Роздери тебе кракен!

Зард тупнув ногою. Перед ним з землі вирвався вовк з світла золотаво-мідного кольору, кинувся на чоловіка, і ввійшов в нього.

--- Це було прокляття! --- закричав Сага --- Сюди зараз приповзе КРАКЕН!!!

Арканер кинувся до чоловіка, замахав руками, вимальовуючи на повітрі руни, щоб розірвати прокляття. Але... Він не встиг. Величезне створіння кольору водорості виповзло на берег.

--- Еленор --- Сага повернувся до брата --- подбай про все. Ти впораєшся.

І він розвіявши руки в сторони пішов до кракена. Фігура Саги засвітилась червоним світлом. Це був дуже складний ритуал. І дуже сильний. Але арканер, який його провів втрачав пам'ять. Колись Сага почав такий ритуал, але його вчасно спинили. Але залишок його пагубної дії переслідував Сагу увесь час. І те, що з ним діялось, то була не отрута, а бічний ефект ритуалу. Колись це мало статись. З простягнутої долоні арканера зірвався промінь, він ударив в кракена, і той зник. А сам Сага повільно сів на землю.

Еленор підбіг до нього, присів поряд навпочіпки, узяв його долоньки в свої.

--- А хто Ви? --- тихенько спитав його Сага.

Споглядати цю сумну сцену далі Зарду не дав ординець. Він затис магу рот і стис у вільній руці медальйон.