Розділ VII

Для другого раунду випробування зменшили кошти і половина учасників мала відсіятись. Лаур усе ще погано почувався, тому вони з Уррі повернулись до школи. Зард і Елані тепер самі представляли "Фенікс". У другому раунді вони мали впіймати якусь магічну істоту, і чим швидше тим краще. Яку саме, мав вирішити випадок.

Друзі їхали на конях по дорозі. За учнями їхали вершки спільноти, як то кажуть. Раптом почувся виск і одразу ж вибух до болю знайомого реготу.

Учнів насдоганяла виверна. На ній в сідлі примостився не дуже високий, рудуватий, мабуть чийсь наступник. На вид він здавався їх однолітком. За ним сиділа русява дівчина в білому. Вона притискалась до хлопця і з жахом дивилась на землю.

--- Ти! Ти нездара! Збоченець! --- голосила вона.

Той у відповідь лише сміявся. По його відповіді вони і впізнали Сагу. Херроні звів виверну з стежки і, викликавши купу образ в свою адресу, повів у ліс.

--- Бачу, життя в нього не погане --- хихотнув Елані.

--- Не те слово. Але Квіт правду казав. Він охляв, що не впізнаєш --- Зард провів вершників поглядом.

Сага ще кілька разів показувався їм на очі, а тоді перестав мучити русяву і перейшов до них.

--- Зард! Два роки тебе не бачив! --- він нахилився і не злазячи з виверни обійняв мага --- А це ще шо таке? --- він перевів погляд сірих очей на Елані.

--- Я Елані Ірридар. Зардів сусід по кімнаті.

--- А що з тою водяницею?

--- Не спілкуємось.

--- От і чудово. Вона б довела тебе до біди. А тепер ніхто не тягне тебе на дно.

Зард усміхнувся від такого порівняння. Лія плавала чудово, а от Елані добре триматись на воді так і не навчився.

--- Я спершу геть не повірив, що то ти. Думаю, він, чи не він? Під'їхав ближче, він! Той хто через мене ледь не вмер! --- Сага засміявся --- Я і не думав тебе ще раз по...

--- Ні ну ви бачили таке? Взяло чкурнуло в ліси. І що воно собі думає? --- до них їхав розлючений Еленор.

--- Уффффф. А що зі мною могло бути? --- фиркнув Сага.

--- Та що завгодно!

--- На..прик...лад... --- "бунтар" похитнувся і почав повільно падати на бік, його очі закотились, а лице в мить зблідло до прозеленку.

Зард нажахано зойкнув, але Еленор підхопив брата, не даючи впасти на землю.

--- Все добре. Це для нього останнім часом норма. Зараз прийде до тями.

І справді, за пів хвилі Сага розплющив очі. Еленор підштовхнув його, допомагаючи забратись в сідло. Усе ще блідий Херроні повів плечима. Але його стан не погіршився. Сага потягнувся випрямляючись. Рукави сповзли і на одній кисті можна було розгледіти сліди від кайдан. Шрами були червонуваті, і на світлій шкірі виділялись чітко. Скривившись, старший Херроні потер сліди. При кожному неакуратному русі кисть відзивалась пекучим болем. Помітивши, як учні розглядають шрами, він швидко заховав їх під тканиною. 

--- Останні роки мене вб'ють --- зітхнув він зсутулившись. Життя добряче потріпало цю людину. Спершу йому довелося покинути свій дім, тоді складне навчання, купа небезпек, важка боротьба за спадщину, спроби вбивства. І все це звалилось на тендітні плечі непідйомним тягарем.

Пів години потому він їхав мовчки. І, схоже, дрімав у сідлі. А от Еленор з задоволенням ділився їх історіями.

--- Говорити так, що пробирає до сліз він ще в дитинстві умів. Наприклад коли вмовляв подбати про мене. Про ці його втрати свідомості, він іноді робить це у дуже непіходящі моменти. От було раз сів на перила на балконі, якась жалюгідна мить і.. і все б на цьому, але О-Наріон встиг. То на мосту, то як оце в сідлі, то ще десь. Отак от. Ну було ще до нас наніс візит один...

--- Не треба! --- простогнав Сага --- Це неприємний момент який я хочу забути! Але з тобою це не можливо!

Еленор лише хмикнув. Але продовжувати не став.

Надалі нові розділи опубліковуватимуться повільніше