Розділ I

У школі вогню "Фенікс" панувала тиша. Усе живе спало. Тільки вартовий на вежі чекав коли його замінять. Але нас цікавить одна кімнатка в східному крилі, а точніше її два жителі. 

Перший лежав на верхньому ліжку і солодко спав. Він був невизначної зовнішності середнього зросту, не те щоб повний, не мав чітко вираженої грудної клітини чи поясу, але насправді він був в бою показував кращі результати, ніж думалось з першого погляду. В нього було овальне обличчя, крипатуватий ніс, світлі губи, добродушні блакитні очі, рівні каштанові брови і пряме русяве волосся, що діставало вилиць. За характером він був спокійний і врівноважений, якщо починав щось, то доводив до кінця, чуттєвий, він був готовий допомогти і підтримувати в скрутну хвилину, і зберегти секрети друга, навіть, якщо вони були прикрими.

Його сусід і навіть майже друг кидався у ві сні, через нічні кошмари. І зараз лежав у неприродній позі, а подушка і ковдра валялись на підлозі. Він був вищій за русявого на півтори голови і, не в образу сказано, дистрофічний, мав вузькі плечі і груди і довгі тонкі кінцівки, такою самою була і шия, коли він махав головою, здавалось, що вона переломиться. Риси трикутного обличчя з гострими вилицями видавали в ньому бертця: тонкі губи, гарно вигнуті брови, гострий прямий ніс, дивні за формою, наче ромбовидні, очі, мідні, або ще як кажуть в народі тигрові. Непосидливий, з ентузіазмом брався за нове, задиристої вдачі, але вірний. На скроні і щоці можна було розгледіти слід від опіку. Через цей опік у нього міг погіршитись зір, і тому хлопець носив окуляри. Та вони йому на диво добре пасували, як і довге й кучеряве, чорне як вороняче крило волосся. За рік Візардель витягнувся і піднаторився як в тканні заклятть, так і в чаклуванні.

Візардель різко прокинувся, обвів поглядом кімнату і зіскочив з ліжка.

--- Елані, ти як, вставати не збираєшся? Жар-квіт мав повернутись!

Останні слова змусили русявого прокинутись.

--- Чесно?

--- Я не вмію брехати, ти знаєш --- це було щирою правдою. Зард не умів приховати, що говорить неправду --- але можу помилятись! Сподіваюсь, що він справді вже тут.

Вони на ходу довзувались і побігли до виходу. Мантії не вдягали, в домі нового неофіційного символа школи завжди стояла спека. Зард відхилив завісу і друзі продерлись потаємним ходом до узбережжя. За метрів сто стояла стара вежа, з широкою дірою в даху. За часів Великої Війни, яка охоплювала колись майже увесь світ, тут тримали оборону повстанці, а зараз це був притулок для малайора і його дракониці.

Коли юнаки забігли сходами на гору Квіт мирно спав. Ніхто б не подумав що він --- надлюдське і могутнє створіння. Він був стрункий високий і дуже блідий. Яскраво червоне волосся він заплів в косу, яка сягала пояса. В нього був тонкий ніс, червоні ж таки брови, запалі щоки, вузький рот і мигдалеподібні, чисті, наче зроблені з кришталю сині очі. Крім очей кришталевим в нього був і голос. За час мандрівки Квіт недосипав, і тепер спав як убитий. Горіла --- золотиста дракониця теж спала. Але в ній знайшлися сили відкрити очі і привітно фиркнути. Хоч колись вона ледь не спалила Зарда вони знайшли спільну мову.

Зард присів біля Жара і приклав згин пальця до зовнішнього куточка ока малайора. За рік він підучив звичаї і традиції зниклого народу. У нього був живий носій, тож він трохи знав і мову, розумів усе, але людському горлу було складно видати ті чарівні, схожі на гру флейти звуки.

Квіт на малайорському просвистів кілька слів, тут буде написаний їх переклад.

--- Що ж ви приперлись так рано, як феніксове відтворення?

--- Ми переживали узагалі-то! --- вигукнув Зард на суспільній.

--- Що ж за мене переживати? --- Жар-квіт потягнувся і позіхнув в згин ліктя --- Я не пропаду.

--- Ви впіймали ту мантикору? --- Квіт тепер ловив небезпечних створіннь, бо викладати в школі більше не міг, хіба що зрідка і не офіційно.

--- Впіймав, куди вона дінеться? Горіла добряче постаралась. І ще одне, ти не повіриш Зарде! На зворотньому шляху, ви ж знаєте про турнір лицарів?

--- Так, туди ще зібралась уся знать --- замість Візарделя відповів Елані.

--- Так от я бачив Сагу! Ну і найтупішу спробу вбивства. Момент був ідеальний. Герольд зістрибував з коня не лишивши ноги в стремені і не міг ухилитись, але! Стрілець! Схибив! Уявляєте який був Фурор?! Сага хитрий, він більше не зробить подібної помилки.

--- Як він? --- стривожено спитав бертець.

--- Сага жахливо охляв і змарнів. У нього тепер нога товщиною як тоді була рука. Чесно кажу, я б і не впізнав його, якби не очі. Ну звісно. Йому лише двадцять з копійками циклів, а на нього навалилось стільки проблем! Увесь той клубок, що накопичився за майже дванадцять років він вирішив за рік, але його становище все ще хитке. Я чув його двічі отруювали.

--- Цікаво чим, якщо він досі живий? --- Елані багато знав про отрути.

--- Перший раз звичайним відваром. Його найчастіше використовують для подібного. Сага переніс цю отруту на ногах. Він арканер усе-таки, і начебто працював над переборенням... Негативних впливів не організм. А от другого разу... Сльоза горгони, якщо не помиляюсь. Він і досі не зовсім оклигав.

--- Сльоза горгони? 

Елані схопився на рівні.

--- Одна з дуже дорогих отрут. Єю виводять великого звіра на кшталт ведмедів. І розрахована вона на те, щоб звір не встиг відійти далеко.