***

Я не вмію ображатись. Загалом я, навіть якщо й посварюсь із кимось, уже за годину можу спокійно розмовляти, наче нічого й не сталось. Або коли хтось говорив погане про мене, я й тоді пасивно реагувала.

Тож, до чого я це… Як я й казала, я не злопам’ятна людина, але є одна особа, яку я просто на дух не переношу.

Мій вічний ворог, конкурент, суперник.

У школі я ніколи не гналась за оцінками, але мої батьки — вчителі, отже під їхнім вихованням я тільки те й уміла, що вчитись. Я просто робила це, бо могла, а власне питання оцінок мене не хвилювало.

І не знаю, що сталось зі мною в моє сімнадцяте літо, але як тільки я склала вступні іспити й побачила, що в загальному рейтингу я на другому місці, мої нутрощі мало не скрутило від гніву. Я дійсно ніколи не гналась за оцінками, але я завжди знала, що в школі я на першому місці за успішністю. Тож що це за жарт?

І я майже змирилась із цим фактом, майже забула, але тоді виявилось, що ця паскуда — мій одногрупник.
Ось тоді й почалась наша неоголошена війна.

Кожний екзамен, кожну сесію ми вигризали своє місце за першість, як голодні гієни.

Якою я була щасливою, коли після першого курсу змогла обігнати його в рейтингу… Але поки я раділа, наступного року він обігнав мене.

І наче граючи в «доганялки», перше місце в успішності групи постійно змінювалось із нього на мене і навпаки.

Хтось би подумав, що ми домовлялись, що по черзі будемо займати першу позицію, але це не було так. Ми ж ніколи не розмовляли. Жодного разу за п’ять років! Але погляди, якими ми обмінювались, вартували тисяч слів.

Ми ненавиділи одне одного, та обоє це прекрасно знали…

*

Випускний рік. Сьогодні ми дізнаємось останні в нашому студентському житті оцінки. Останній вирішальний рейтинг.

— Курва…

Мовила я надто голосно, коли побачила, що я на другому місці. Але чорта з два — в нас ідентичний підсумковий бал!

— Кхм… — прокашлявся куратор на мою лайку, але сорому я не відчула. — Донован і Лорен, у вас вийшов однаковий бал, тому в такому випадку список складається за алфавітним порядком. Тому Донован перший, але це ніяк не впливає на ваші дипломи — у вас ідентичні бали.

Я так чекала цього дня. І що у висновку? Цей чортяка вкрав моє перше місце тільки за рахунок свого прізвища! Хіба це справедливо?

Але на щастя, сьогодні я бачу його востаннє. Тепер наші шляхи розійдуться, і я згадуватиму його як страшний сон. Та ні, навіщо його взагалі згадувати? Ще чого, через нього я стільки пережила, то ще й згадувати його маю? Не дочекається такої честі!

Можливо, вам уже давно здалось, що я або занадто гіперболізую, або якась помішана істеричка, але ж ніхто більше цього не скаже! Я з усіма знайомими в хороших стосунках, упевнена — це підтвердить будь-хто.

Але того дня я, врешті, з полегшенням видихнула. Наче звільнилась від тяжкого вантажу, що протягом п’яти років носила на собі.

*

Після отримання диплома я працювала у філії однієї бізнес-компанії.

Але всього за три місяці мені повідомили, що філію переносять, а мене переводять у головний відділ.
Чи була я засмучена? Авжеж ні! Це ж головний відділ, там такі можливості!
Хоч і компанія тільки на старті, але я була повна ентузіазму, що витягну цю компанію в лідери (навіть якщо я новий працівник, у якого стажу навіть до пуття немає).

Щаслива і радісна, я увійшла на нове місце роботи, привіталась з усіма та представилась. Оглядаючи всіх нових колег, які вітались зі мною у відповідь, моя усмішка зникла нанівець.

Серед усіх людей у світі, серед усіх людей у нашій країні, та що там — серед усіх людей у нашому місті, чому тут був саме він?

Суперник №1, тепер уже й поза університетом.

Я ніколи не вірила ані в гороскоп, ані в значення імен і тому подібне. Але в цей момент я вже засумнівалась. Бісів Кріс, невже наші імена дійсно пов’язані?