ВЕРОНІКА
Я була певне, що ніколи не буде потрібно змагатися де вирішує все твоє життя подалі .
Давайте почнемо.
*****
- Ір ти де є?- кричала я в телефон.
- Веро я не прийду . Я передумала сорян.
- Агов я тут тебе чекаю пів години і ти каже '' я не прийду'' ти шутиш так чи, що ... тут дощ . Я стою мокру як дура . Агов то нащо було домовлятися .
- Ну пробач були справи , а тепер я передумала їди додому . Якось іншим разом? - сказала вона .
- Ок , але тоді ти їдеш до мене ?
- Добре.
Вибила трубку я . І тут наїждяє машина і охляпує мене і мій телефон розбився .'' Ах не працює -засумуваля я говорячи сама до себе ''. Машина зупинилася і вийшов чоловік .....
- Агов пробачте міледі я не хотів - підняв телефон і зрозумів що непряцює - В як вам на вибачення підвести вас додому. А до речі мене звати Віталік як вас ?
- Мене Вероніка . Та не проти бо я вже думала , що вже достойних чоловіків нема , а ви прям джентльмен . Дякую за комплімент '' міледі'' .
Я сіла в машину там ми їхали мовчки .
#957 в Жіночий роман
#3622 в Любовні романи
#1618 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.06.2026