Осінь того незабутнього року видалась на диво холодною й непривітною. Не встигло ще літо зійти з календаря, як повіяв пронизливий вітер, небо вкрила густа темно-сіра ковдра хмар, задріботів дрібний колючий дощик. Вмить пожухла трава та скинули бруднуватo-жовте листя дерева. На вулиці стало сумно й одноманітно.
Проте такий печальний стан природи тоді мало турбував Володимира. В ту похмуру осінь він закохався. Закохався вперше в житті, так що в його душі забуяла тепла сонячна весна. Трапилось все це на звичайні сільські дискотеці. В ту пам'ятну суботу, хлопець як звично прийшов до клубу щоб трохи розвіятись й відпочити після напруженого робочого тижня. У напівтемному танцювальному залі молоді майже не було. Тільки весело кружляла в веселій польці одна малолітня пара та збоку одинокою берізкою стояла Вона.
Парубок відразу впізнав дівчину. Вона була його односельчанкою, що мешкала на сусідній вулиці. Звалася Галею. Юнак знав, що дівчина трохи старша за нього, що начебто десь працює й навчається. Ще пригадалось те, що в селі про неї, ходили різні слухи. Одні говорили, що в Галі якісь проблеми зі здоров'ям і тому вона зазвичай сидить вдома. Інші казали, що кілька років тому її підло зрадив коханий хлопець і відтоді вона замкнулась в собі й стала такою дивакуватою. Треті взагалі вважали, що дівчина трохи несповна розуму. Та як би там на було, а Володя здогадувався, що друзів у Галі мабуть небагато бо в клубі вона буває нечасто.
Робити було нічого, тож після певних вагань, парубок підійшов до дівчини та запросив її на по-вільний танець. Галя здивовано глянула на нього своїми великими фіалковими очима й тихим м’яким голосом погодилась. Вже під час танцю, пригортаючи до себе її молоде гнучке тіло та вдихаючи духмяний аромат довгого каштанового волосся, він не стримався й завів з нею легку, невимушену роз-мову. Спершу дівчина мовчала й неохоче відповідала на його запитання. Та потім заспокоїлась і вже цілком спокійно почала розповідати про себе та своє життя.
Виявилось, що вона дійсно працює в місті на фабриці і водночас заочно навчається на вчительку. А на молодіжні дискотеки приходить рідко бо через роботу й навчання обмаль вільного часу, та й немає для того відповідного товариства. Більшість подруг-ровесниць вже повиходили заміж.
Ось в таких бесідах та танцях обоє незчулися, як дискотека підійшла до завершення. Проводжаючи дівчину додому, Володя не знати чому, жартівливо, призначив їй побачення, на наступну суботу. Прощаючись Галя відповіла, що постарається прийти.
Весь наступний тиждень ця подія не вилітала з голови юнака. Час від часу він пригадував дівчину, її миле личко, тонкі калиново-червоні вуста, приємний, дещо сoром'язливий усміх. І від цих згадок серце чомусь починало збуджено стукотіти, а свідомість охоплювало якесь дивне хвилювання. Думки про майбутню зустріч мимоволі викликали солодкий трепет в душі хлопця.
В наступну суботу, Галя, як і обіцяла, з'явилась в клубі. Підійшла до Володі, по-дружньому по-цілувала його в щоку. Від цього дотику теплих, вологих вуст кров ударила в голову хлопця. Він раптом відчув, як земля похитнулась у нього під ногами. Все навкруги поплило в п’янкому тумані задоволення. Світ, несподівано, набув таких яскравих барв, про які юнак досі й гадки не мав.
Під враженням цих незвичних емоцій Володя вирішив, що закохався в дівчину. Тож наприкінці танців, він, в жартівливій форм, і освідчився дівчині. Галя на це сумно посміхнулась, й відповіла, що згідна тільки на його дружбу.
Подібна відмова ніскільки не збентежила юнака. Він фанатично захопився дівчиною, і ні що більше вже не мало для нього ніякого значення. Хлопець просто прагнув бути біля неї, а все інше вважав неважливим. На щастя, в селі, здійснити цей за-дум виявилось не надто складною справою. Галя жила лише з мамою. Її батько, відчайдушний п'яничка, давно вже покинув їх. А оскільки осінню, в селі, завжди чимало різноманітної, важкої роботи, то допомога парубка завжди була вельми доречною. Не минуло й місяця, як юнак став бажаним гостем у домі дівчини.
Злітали дні, холодний вітер немилосердно шарпав голими кронами дерев, а з неба час від часу сипав противний мокрий сніг. Саме в такий час Галя все-таки відповіла Володі взаємність. Перед тим, правда, призналася, що в свій час була закохана в одного хлопця з міста, який підло її зрадив й покинув. Саме тому дівчина так довго вагалася перш ніж признатись в своїх почуттях до парубка, який їй вже давно припав до душі.
Отак вони стали коханими і Володя без будь-яких перешкод зачастив зі своїми візитами до Галі. Йому подобалась атмосфера затишку й спокою, які панували в її помешканні. Тут він зблизька познайомився і з мамою дівчини – сільською вчителькою Євгенією Тимофіївною, яка відносилась до тих зрілих жінок, над природною красотою яких не владний ні тягар прожитих років, ні подолані турботи й клопоти. Завжди усміхнена й привітна жінка неабияк вразила парубка своїм щирим та м'я-ким характером.
Юнакові подобалось спілкуватися з вчителькою. Годинами парубок міг слухати розповіді Євгенії Тимофіївної про її юність й навчання в педінституті, про старі легенди села та роздуми над сьогоденням. Незчувся як ці бесіди переросли у справжню міцну дружбу, й стали займали чимало часу.
Настільки багато, що Галя жартома почала дорікати парубку, що на неї він звертає менше уваги ніж на її маму. І Володя розумів, що вона має рації. Чомусь Євгенія Тимофіївна стала важити для нього не менш ніж її донька. Якісь суперечливі думки роїлись в голові хлопця спантеличуючи його все більше й більше.
#2512 в Молодіжна проза
#10268 в Любовні романи
#2491 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 06.10.2020