КАСТІЕЛЬ

У бункері панувала тиша, порушена лише тихим гудінням генератора і шелестом сторінок — Сем знову читав щось товсте і тривожне.

Дін сидів за столом із пивом, а Луна лежала на дивані, перегортаючи ножик між пальцями.

І тут…

— …що це? — прозвучав серйозний голос.

Усі троє обернулися.

Кастіель стояв посеред кімнати, дивлячись на телевізор так, ніби це був портал у Пекло.

— Це телевізор, Кас, — зітхнув Дін. — Він не вкусить.

Кастіель повільно підійшов ближче.
На екрані якраз йшло старе шоу з кулінарією.

— Люди добровільно спостерігають за тим, як інші люди готують їжу… — промовив він, нахиливши голову. — Чому?

Луна фиркнула.

— Тому що ми ліниві. І любимо драму. І іноді там падають торти.

Кастіель серйозно кивнув, ніби це пояснювало все у світі.

— Чи це форма навчання? Чи ритуал?

— Це кабельне телебачення, — відповів Сем.

Кастіель витягнув руку і торкнувся екрана.

— Він теплий.

— Так, бо працює, — сказав Дін. — Як мікрохвильовка. Але без їжі.

На екрані кулінар раптом закричав на асистента.

Кастіель здригнувся.

— Вони сваряться. Це частина програми?

Луна підвелась і стала поруч із ним.

— Почекай, зараз буде краще.

Вона взяла пульт і клацнула канал.

БАХ — на екрані з’явився бойовик. Вибух. Машина летить у повітря.

Очі Кастіеля стали величезними.

— Це документальний запис?

Дін ледь не вдавився пивом.

— О боже, Кас, ні. Це кіно.

— Люди інсценують смерть для розваги?

— Так, — відповіла Луна. — І ще платять за це гроші.

Кастіель довго мовчав.

— Людство… складніше, ніж я припускав.

Він перевів погляд на Луну.

— Ти теж дивишся це?

Вона усміхнулась кутиком губ.

— Я виросла з двома мисливцями. Мені потрібні або ножі, або дурні фільми, щоб не з’їхати з глузду.

Кастіель подивився на екран…
потім на неї…
і сів поруч.

— Я хотів би зрозуміти це краще.

Дін усміхнувся.

— Все. Ми його втратили. Наступне — він почне дивитись мультики.

Луна простягнула Касу миску з попкорном.

— Почнемо з простого, ангеле.

Він взяв зернятко, уважно його роздивився і запитав:

— Чому воно вибухнуло?

Сем закрив обличчя руками.

— Це буде довга ніч…

************************

ЧЕРЕЗ 20 ХВИЛИН

Телевізор все ще працює.
Дін уже напівлежить у кріслі, Сем щось занотовує, а Луна сидить поруч із Кастіелем на дивані.

І тут…

На екрані з’являється романтичний фільм.
Музика. Захід сонця. Пара дивиться одне одному в очі.

Кастіель нахиляється вперед.

— Вони готуються до поєдинку?

— Ні, — зітхає Луна. — Це поцілунок. Людська версія… емоційного контакту.

На екрані герої ніжно торкаються лобами.

Кастіель дивиться дуже уважно.

— Вони зближуються повільно. Це ритуал довіри?

— Так, — каже Сем, не піднімаючи очей. — Типу того.

На екрані пара цілується.

Кастіель завмирає.

— Вони торкаються губами. Це… спосіб обміну інформацією?

Дін регоче.

— Так, Кас. Дуже важливою інформацією.

Кастіель переводить погляд на Луну.

— Ти коли-небудь це робила?

У бункері стає мертво тихо.

Сем перестає писати.
Дін повільно повертає голову.
Луна примружується.

— Кас.

— Я ставлю запитання для розуміння людської поведінки.

— Знайди іншу лабораторію, — бурчить Дін.

Але Кастіель не відводить погляду від Луни.

— Це викликає сильну емоційну реакцію. Я це відчуваю.

Луна трохи усміхається.

— Це називається ніяковість, ангеле.

— Вона неприємна?

— Інколи. Інколи… ні.

На екрані пара починає обійматися під дощем.

Кастіель дивиться знову на телевізор.

— Люди часто роблять це під опадами. Чому?

— Бо режисери думають, що це красиво, — відповідає Сем.

— Це збільшує драму, — додає Луна.

Кастіель обробляє інформацію…
і раптом каже:

— Якщо це спосіб показати довіру… чи є еквівалент для ангелів?

Дін фиркає.

— Так. Ви дивитесь одне одному в душу і вибухає половина міста.

Кастіель абсолютно серйозно киває.

— Тоді людський варіант значно безпечніший.

Він дивиться на Луну ще раз.

— Я хотів би зрозуміти це краще… але без дощу.

Дін різко підводиться.

— ВСЕ! Досить романтики! Вмикаємо щось із вибухами!

Луна сміється і клацає канал.

На екрані з’являється старий вестерн.

Кастіель дивиться, як ковбой стріляє в повітря.

— Це… простіше.

— О, так, — каже Дін. — Це наша мова.

Луна тихо штовхає Каса плечем.

— Не переймайся. Люди теж не розуміють любов.

Кастіель дивиться на неї дуже серйозно.

— Я думаю, це неправда.

Вона на секунду завмирає.

— Чому?

— Бо ви продовжуєте її шукати.

Луна мовчить.

Сем зиркає на них.
Дін робить вигляд, що нічого не помічає.

Телевізор гримить пострілами.

А в бункері стає трохи тепліше.

***********************

На екрані вибухає машина.
Дін задоволено киває, ковтаючи пиво.

— Оце кіно. Без сліз, без обіймів, просто святе насильство.

Луна закочує очі, але усміхається.
Кастіель дивиться уважно, ніби вивчає нову форму людської поведінки.

— Він стріляє, не перевіривши, чи винні ці люди, — каже Кас. — Це нелогічно.

— Це екшн, — відповідає Дін. — Тут логіка заборонена.

І раптом…

ПУФ.

Посеред кімнати з’являється чоловік у яскравій сорочці, з пакетом солодощів і самовдоволеною посмішкою.

— Оооо, сімейний кіновечір без мене? Це боляче, дітки.

Сем навіть не піднімає очей.

— Гавриїле.