Глава 18

Ніч для дівчат пройшла неспокійно, чомусь Вероніка під ранок прокинулась зі швидким серцебиттям, але коли побачила що у квартирі лише Ангеліна, спокійно заснула знову. Так ранок дав зрозуміти що все не просто так. Прокинулись дівчата від будильника, але через 20 хвилин почувся дзвінок в двері. 
-Ти йди в душ, я відкрию, - промовила Вероніка. 
-Ок. Я швидко. Сподіваюсь там знову приємна доставка, - промовила Ліна зачиняючи двері. 
Роні повільно підійшла до дверей і з думкою про кур'єра відчинила двері. Та все було зовсім не так прекрасно, як вона очікувала. В квартиру увірвався Влад. Від нього відчувався неприємний шлейф алкоголю. 
-Мммм. Ти в моїй улюбленій піжамі. Це так збуджує, - сказав він та стиснув руки дівчини, так що вона не могла поворухнутись. 
-Влад, що ти робиш? - шоковано сказала дівчина. 
-Чому Віктору можна, а мені ні? Захисник весь такий. У вас точно щось було, - проричав Влад. 
-Що ти говориш? Відійди від мене, відпусти, - благала дівчина та відчувала себе зовсім беззахисною. 
-Я впевнений в цьому. Святослав, Віктор, кого ще я не назвав? Скільки в тебе їх було? 
-Влад, відпусти мене, - почала кричати Роні. 
На щастя, голосні звуки почула Ліна та вийшла, щоб зрозуміти що коїться. Коли вона почала напівроздягнену дівчину та Влада не знайшла нічого краще ніж вдарити його вазою. Влад впав, з його голови почала текти кров. 
-А ти герой, він скаже що я ще з тобою спала? - в шоковому стані Вероніка захищалась жартами. 
-Про що ти? Надіюсь я не вбила його. Зараз зателефоную Віктору. Він з ним розбереться. 
-Я не хочу його бачити. Можливо краще Вові?- відповіла Роні як тільки подруга взяла телефон в руки.  
-Привіт, не спиш? - сказала Ангеліна уже в телефон, - у нас проблеми, я в Роні, тут Влад, я вдарила його. 
-Скажи що він впав і тече кров, - підказала Роні. 
-Він не зовсім цілий і п'яний, я розбила йому голову. Ти можеш приїхати? 
-Він здається починає рухатись, - крикнула Вероніка подрузі, яка одразу взялась за другу вазу, - та залиш, ти дійсно його вб'єш. 
-Вова, він починає рухатись, ми не знаємо що робити, він хотів спробувати гвалтувати Вероніку, допоможи будь ласка, - крикнула дівчина в телефон та вибила. 
-Надіюсь він буде скоро, а його пропоную хоч якось зв'язати. Ти руки, я ноги, швидко, - сказала Ангеліна. 
Здавалось, що дівчата в якомусь фільмі. Роні зв'язала руки за спиною, а Роні ноги до столу, адже посунути хлопця було неможливо і страшно. Кожна секунда відчувалася наче хвилина. Дівчата дуже переживали. 

-Мммм, що ти зі мною зробила? - сказав хлопець дуже повільно. 
-Вона нічого, а я готова тебе вбити, так що дякую що ще живий, - промовила Ліна. 
-Ти що тут робиш? Охоронець? Чи ви двоє хочете зі мною розважитися? 
-Відвали. Закрий рот і сиди. 
-Ви ж не зможете вічно тримати мене тут 
-А нам і не потрібно. 
-Давайте краще я вас зв'яжу, я впевнений що вам сподобається, ще ніхто не жалівся, - промовив Влад. 
Вероніка тільки зараз помітила який він. Наче зовсім інша людина. Вимова, вигляд, а найголовніше погляд. Все це змінилось. 

-Де він? - прокричав чоловік, як тільки зайшов в квартиру. 
-Вітя, все добре, він тут, - після слів Роні, чоловік трішки заспокоївся, але в кожному його русі читалась агресія. 
-Тобі пощастило, що вони впорались швидше, в іншому випадку ти б не був зараз живий, - серйозно промовив чоловік. 
-І що б ти мені зробив? Налякав, - просміявся хлопець, алкоголь зробив з нього "героя". 
-Ти ще побачиш що я можу. Дівчата, залиште мені ключі і збирайтесь у справах. Я тут приберу все. 
-В нас планів немає. 
-То сходіть на каву, чи ще щось, - почав кричати чоловік. 

Подруги вирішили не сперечатись і просто піти. Роні боялась навіть думати, що Віктор може зробити з хлопцем.  
Але вона сподівалась, більше ніколи в житті, або хоча б кілька місяців, не бачити його, але розуміла, що це неможливо, так просто він її не відпустить. Їй тепер буде страшно залишатись самій в квартирі, краще переїхати кудись, хоч на кілька днів... 
-Ти мене чуєш? - перервала потік думок Ліна. 
-Пробач, я задумалась. 
-Не хвилюйся, думаю Віктор допоможе йому зрозуміти, що краще не попадатись на твоєму шляху. 
-Чому ти так думаєш? Мені здається Влада це не зупинить. 
-Ти багато про нього не знаєш. 
-Розкажеш мені врешті решт? 
-Я сама мало що знаю, але Володя згадував одного разу їх пригоди. Запитай Віктора, якщо він захоче, то розкаже. 
-Гаразд, по можливості запитаю. Можливо підемо пошопимось кудись?  
-Гарна ідея, а я напишу Віктору щоб дав знати коли можна повертатись в квартиру. 

Дівчата кілька годин гуляли торговим центром, купили гарні сукні та прикраси до нового року та вирішили, що попри все святкуватимуть його разом, вдвох, чи в компанії, не важливо.Врешті,вони відпочили та вирішили ще зайти в кав'ярню. 
-Я хочу какао, а ти? - запитала Ангеліна. 
-А я краще кави вип'ю, лате.  
-Я візьму, а ти сідай за столик. Не знаю як в тебе, а в мене ноги страшенно болять, давно я так багато не ходила. 
-Згідна з тобою. Жахливий ранок, але чудове продовження дня, попри біль в ногах, - усміхнулась Роні, та попрямувала до диванчика біля вікна. 
-Нам , будь ласка, 2 круасани з шоколадом, лате та какао, - промовила Ліна та почула, що у неї дзвонить телефон, - Роні, забереш, будь ласка. 

-Алло, що там? - запитала дівчина чоловіка, як тільки вийшла на вулицю. 
-В квартирі я поприбирав, те що цей, мг, - зробив паузу чоловік, підбираючи слова. 
-Я зрозуміла, це було не обов'язково. Краще розкажи що з ним? 
-Чемно зібрався і пішов, - було чути, що чоловік усміхнувся. 
-Зовсім таки чемно? 
-Ну майже, але його тут нема. 
-Ти можеш залишитись з Роні сьогодні? У мене запланована поїздка, я о п'ятій ранку на потяг, боюсь її залишати саму. 
-Якщо більше ніхто не зможе залишитись, то я не проти. Хай мені зателефонує. Не думаю, що кілька наступних днів він зможе прийти. 
-Домовились, дякую тобі. 
-Звертайтесь, я давно мріяла це зробити. 
-Сподіваюсь більше не потрібно буде. Ще раз дякую, бувай, - промовила дівчина і зайшла назад у кав'ярню. 
-Бувай.