Глава 14

За вікном опадало останнє листя, сірі хмари вказували на те, що може розпочатись дощ.

Неділю Роні провела в тиші, подивилась кілька фільмів та відпочила.
Дівчина засинала в кабінеті через погоду, але потрібно працювати, адже наступний тиждень - тиждень екзаменів. Ігор дав дівчині завдання, про яке попросив не казати Віктору, але Роні ніяк не могла сконцентруватись, тому вирішила сьогодні відпроситись раніше з роботи. Щось наче тягнуло думками додому.

-Тебе підвезти?, - почула дівчина, коли закривала двері кабінету чоловічий голос.
-Ти чого так швидко додому?
-Закінчила з роботою. То що?
-Так, було б прекрасно.
Всю дорогу Вероніка відчувала незрозумілу тривогу. Наче щось має статись.
-Їдь повільніше, будь ласка.
-Чого? Щось не так?
-Погане передчуття, не поспішай.
-Гаразд, - вирішив довіритись інтуїції дівчини.
Доїхали досить швидко, по дорозі все було добре. Дівчина навіть трішки заспокоїлась.
-Можливо я зайду з тобою? Чи зачекаю поки ти зайдеш?
-Можеш просто зачекати, я напишу, - сказала дівчина і вийшла з машини.
Роні зайшла додому та Джек її не зустрів, що видалось їй дивним, адже кіт завжди сидів в коридорі та коли відкривались двері намагався вибігти з квартири.
-Джеку, ти де? Я тобі принесла смаколиків, - сказала Вероніка, та він не прибіг, зайшовши на кухню вона побачила кота, який дивно лежить.

Як тільки він побачив хазяйку - нявкнув. Та зовсім не так, як завжди. Роні зразу зрозуміла що щось не так.

-В тебе все добре? - запитав чоловік, піднявшись після проігнорованого повідомлення.
-Їдемо, - відповіла дівчина Віктору та схопила кота, який жалібно нявчав.
-Куди?
-До ветеринара, - уже в сльозах промовила дівчина.

Від неочікуваності чоловік зразу і не зрозумів що сталось, проте швидко взяв себе в руки та поїхав у найближчу ветеринарну клініку. Дівчина ледь заспокоїлась, щоб відповісти на питання ветеринара. Як виявилось Джек чимось отруївся, чим дівчина так і не зрозуміла, але лікар виписав лікування. Ветеринар запевнив Роні, що все добре закінчилось, вона вчасно привезла кота.

Віктор підвіз дівчину додому.

-Якщо щось буде потрібно – дзвони.

-Дякую, ти врятував мене.
-Завжди радий допомогти. Бувай.
-До завтра, - відповіла дівчина та розпочала роботу.

Весь вечір дівчина вирішила провести за роботою та контролем стану кота. Виконати завдання Ігоря, щоб на вихідних спокійно готуватись до екзаменів, які уже дуже скоро. Це здавалось гарним планом. Та зробивши велику частину проекту дівчину перервав телефонний дзвінок. «Коханий»- прочитала дівчина та заспокоїлась, адже думка, що це може бути Віктор, сколихнула фантазії в її думках.

-Алло, - відповіла дівчина після того, як видихнула з полегшенням.
-Привіт, Роні. Я так скучив, - почувся п’яний голос хлопця.
-Привіт, я теж. Ще зовсім трішки й ти приїдеш.
-Так, спробую вирватись у п’ятницю, моя киця. Готуйся.
-Я завжди готова, а зараз йди, спи. П’яний страшенно.
-Зовсім трішечки п’яний, не сварись.
-Нічого. Відпочивай. Це не найгірше що ти можеш робити зараз,- через власні дії уява Роні показувала неприємні картинки.
-До зустрічі, люблю тебе, - сказав хлопець.
-Я тебе теж, - відповіла дівчина, хоч ці слова дались їй важко. Адже вона не знала що відчувала і надіялась на долю, яка розставить все по місцях. Вона так і не вирішила нічого на рахунок Віктора.

Та на жаль так не буває, потрібно робити вибір, хоч дівчина і не розуміла ще цього. Думки Роні заполонив проект, але чи вона здатна доробити все за ніч? Колись вона проектувала схоже, потрібно лише зробити кілька правок і все, готово.

І дійсно, дівчина просиділа всю ніч. Заснула аж під ранок, о п'ятій. Та проспавши кілька годин сама прокинулась. Вона була повна сил та енергії, на обличчі усмішка, нарешті дівчина видихнула з полегшенням. З роботою завершено, залишилось лише підготуватись до екзаменів. Всі думки зникли з її голови, вона просто відпустила ситуацію. Джек почував себе значно краще, тому дівчина вирішила їхати на роботу, хоч на кілька годин. Почались осінні канікули й діти знову галасували на подвір’ї, та це зовсім не бентежило дівчину. Щоб знову не запізнюватись Роні вирішила зібратись якнайшвидше, та коли все зробила, зрозуміла – ще більше ніж година.

-Привіт, можливо маєш час на каву сходити, яку я обіцяла? – дівчина зателефонувала Святу.
-Привіт. Я не проти. Коли та де?
-Недалеко від зупинки є кав’ярня, можемо зустрітись там за п'ятнадцять хвилин, я маю вільну годинку.
Добре, тоді чекай мене. Можу трішки спізнитись.
-Тобі щось взяти?
-Так, візьми щось на свій смак, спробуй мене здивувати, - відповів хлопець.
-Домовились.

Як і попередив, Святослав запізнився на кілька хвилин. Вероніка сиділа за столиком, доїдала круасан, який так любила та попивала какао. Кофеїну зовсім не хотілось, хотілось чогось теплого та затишного у таку погоду.

-Привіт. Пробач за запізнення, затори жахливі, всі кудись поспішають.
-Та нічого, кава досі гаряча.
-І що ж ти таке мені взяла? Пахне смачно - мандаринками, у мене починає завчасно з’являтись новорічний настрій.
-Це зимовий бамбл, з апельсиновим соком. У таку погоду, коли все навколо сіре, це найкраще що може бути.
-А це дійсно смачно, я ніколи такого не пробував. Що у тебе нового?
-Завжди потрібно пробувати щось незвичне, так цікавіше. Нічого нового. Робота - дім - робота. А ти як? - запитала дівчина, атмосфера була дійсно дружня, хоч в це важко було повірити.
-Влаштувався на роботу, чекаю екзаменів, які вже дуже скоро.
-Навіть не згадуй. Найгірший час. Всі навколо святкують, в школах канікули, а в нас сесія.
-Це точно. У мене достатньо звітів на роботі, а тут ще й підготовка до екзаменів.
-Розумію тебе, у мене те саме.

Так пара друзів і просиділа близько години. Дівчина дізналась багато нового. Святослав, як виявилось познайомився з дівчиною, тому і залишив думки про Вероніку. А університет допоміг знайти роботу, оскільки він гарно вчився. Та прийшлось завершувати зустріч, адже дівчині ще потрібно показати проект.
-Папа, рада була зустрітись.
-Я теж, бувай.

Сьогодні дівчина не спізнилась, навіть приїхала швидше. Віктора ще не було в офісі, за те був Ігор.

-Доброго дня, у мене все готово, - привіталась дівчина з чоловіком у коридорі офісу.
-Ходімо у твій кабінет, я подивлюсь, - відповів чоловік та зайшов з дівчиною у кабінет.
-Якщо я правильно зрозуміла, то ось те що має ідеально підійти.
-Мені подобається, надійшли на цю пошту і чекай на відповідь або мій дзвінок.
-Добре, ще хотіла попросити відпустку на два тижні.
-Плануєш відпочинок?
-Якби ж то. У мене починаються екзамени з наступного тижня. А ще треба все вивчити.
-Точно, я забув за це. Звісно, бери, можеш навіть від завтра. Тільки не забувай про звітність, доступ до всіх даних маєш, роби все з дому. А стажування у Віктора продовжиш вже з грудня.
-Дякую. Не забуду.

Дівчина вирішила почати вчитись на роботі та зачекати Віктора, щоб попередити про відсутність. Та до кінця дня його не було. Роні вирішила їхати додому та вже до кінця тижня посидіти дома, повчитись, як і дозволив Ігор. Якщо у п’ятницю приїде Влад, то треба хоч трішки вивчити матеріалу, щоб на понеділок бути готовий.

Як і планувала Роні вимкнула телефон та занурилась в навчання провівши так два дні. До екзамену дівчина була готова, предмет не з найважчих, а до наступного буде три дні на підготовку. Тому можна було готуватись до зустрічі з Владом.

-Візьму ось це краще, - сказала сама до себе дівчина в магазині обираючи вино, та її погляд вмить змінився, вона побачила вино, яке привозив Віктор, - точно, Віктор.
-Привіт, забула попередити, я взяла відпустку, у мене екзамени, пробач, - сказала дівчина, але розуміла свою вину.
-А я думав ти здалась.
-Нізащо, ніколи, - відповіла дівчина.
-Роботи мало, тому відпочивай, зустрінемось.
-Не зустрінемось, Влад приїжджає.
-Зрозумів тебе, то ти все для себе вирішила?
-Так, повторюсь ще раз - це все помилка.
-Зрозумів тебе, - без емоцій сказав чоловік, це насторожило дівчину.
-Давай без дурниць. Домовились?
-Для тебе все що завгодно, кошеня - мило прошепотів Віктор.
-Вікторе, я серйозно.
-Я теж, бувай.
-Бувай.., - не встигла договорити дівчина, як Віктор поклав слухавку.

Чому ж він так нервується? Дівчина ніяк не могла його зрозуміти. Та все ж вона чекала Влада, який написав, що за декілька годин буде. Тому, після походу у магазин, розпочала приготування вечері. Коли все було майже готово дівчина почула як відкриваються двері та миттю побігла в коридор.

-Влад, я так сумувала, - промовила дівчина та обійняла хлопця, почуття до нього наче знову проснулись.
-Привіт, кохана, - відповів хлопець і ніжно поцілував дівчину, - не сумувала без мене?
-Звісно що сумувала, бачилась з Олегом.
-А як же вечір коли всі мали зібратись? - почувши це дівчина занервувала, але вирішила приховати емоції.
-Тоді ніхто не приїхав, прийшлось з Віктором удвох сидіти.
-Бідненька моя, знаючи вашу “любов” один до одного ви там не побились?
-Ангеліна те саме питала, - засміялась дівчина, - не побились прийшлось все з’їсти що замовили на всіх і на тому все.
-Уявляю як важко тобі було не посваритись з ним. Це до речі тобі, - хлопець витягнув квіти, які дівчина спершу і не помітила, хризантеми, - подивився на них і згадав про тебе, такі ніжні як і ти.
-Дякую, вечеря готова, потім будеш розкладати речі.
-Я відчув запах, його ще в під’їзді було чути, пахне дуже смачно.
-Надіюсь на смак тобі теж сподобається, смачного, - сказала дівчина і поставила на стіл пасту з креветками та взялась розливати по келихах біле вино.

Вечір був спокійний, дівчина і не згадувала про Віктора. Вона нарешті зі своїм коханим, з тим за ким сумувала всі ці дні. Вихідні пара провела удвох, сходили в кіно, в кав’ярню. Ввечері у неділю подзвонила Ангеліна:
-Привіт, подруго, як справи?
-Привіт, все добре, - сказала Роні.
-Як тобі ідея зустрітись?
-А ти до екзаменів не збираєшся готуватись?
-Я готова, як завжди, - сміючись сказала Ангеліна.
-Тоді можна через годинку в нас, зателефонуєш Олегу з Натою, Віктору і Володі?
-Без проблем, скоро буду.
-До зустрічі, - попрощалась Роні та почула як двері ванної кімнати відкрились.

-Хто дзвонив?
-Ангеліна, вона скоро буде тут. Ти ж не проти?
-Звісно що ні, я сумував за ними також.
-Тоді я замовлю доставку, а ти одягнись.
-Як на мене, я в ідеальному вбранні, - сміючись сказав хлопець стоячи в одному рушнику, на цю дію дівчина закотила очі.

Поки хлопець одягався дівчина обирала салати та соки, адже про це ніхто точно не подумає та переживала за поведінку Віктора. Але вечір почався спокійно, Олег приїхав без Нати, адже вона поїхала до подруги в гості.

-Я сумую, на роботі не з’являєшся, на зв’язок не виходиш. Невже так сильно мене боїшся? - сказав Віктор, який зупинив дівчину на виході з ванни.
-У мене сесія почалася, ми ж домовились, що ти мовчиш, тому нема чого боятись.
-А я б на твоєму місці боявся. Я не можу себе стримувати біля тебе, - промовив чоловік та провів носом по шиї дівчини вдихаючи її аромат. Він навіть собі не міг пояснити - це просто бажання витягнути емоції дівчини назовні чи його справжнє бажання торкатись її.
-Ти не на моєму місці, відійди, нас зараз хтось побачить, - Роні відштовхнула чоловіка та повернулась в кімнату та почула монолог брата, який всі уважно слухали.
-Знаєте що? По пріколу, нам з пріколом, без пріколу не в прікол, по пріколу, коли кльово, коли кльово, то прікол..,- сказав Олег.
-Братику, тобі напевно уже достатньо.
-Я ще тверезий.
-Олег, може спати?
-Я додому поїду краще, раз ви мене виганяєте.
-Я викличу знайомого, Ната вже тебе чекає вдома, - сказала Роні і подзвонила Андрію.

Андрій швидко під’їхав, адже був не далеко та забрав Олега, який уже ледве говорив. Володимир поїхав з ним, адже зранку у нього клієнт.

-Олега доправив, до квартири доволік, Наті в руки віддав, - подзвонив Володимир Роні.
-Дякую, спокійної ночі.
-Тобі теж.

Вечір закінчився тим, що Віктор і Ліна залишились у гостях друзів. Решту часу Віктор зовсім не звертав увагу на Роні, на відмінно від Ангеліни, яка дивно дивилась на подругу.
“Щось сталось?”- написала Вероніка подрузі.
“Завтра поговоримо.”
Це повідомлення зовсім не сподобалось дівчині, але вона вирішила дочекатись завтра.

Хлопці ще дрімали, а дівчата уже збирались на каву. Роні знала, що Віктор нічого не скаже Владу і лише лякає її, але відчуття що щось станеться не покидало дівчину.

-Йдемо в парк? Чи в найближчий заклад?
-Краще в заклад, хочу в теплі посидіти, а то зараз як почнеться дощ, - промовила Роні й дійсно, хмари ставали все темніше і темніше, - ти скажеш що сталось?
-Зараз сядемо і я все тобі розкажу, - сказала дівчина заходячи в кафе.
Дівчата замовили каву та Ангеліна розпочала:
-Ти мені нічого не хочеш розказати?
-Та наче нічого не сталось.
-Ти впевнена?
-Так, - зовсім невпевнено відповіла Роні.
-Я бачила вчора вас з Віктором, ти нічого пояснити не хочеш? - подруга не знала що відповісти, брехати не хотілось, але й сказати правду вона не могла.
-В нього таке буває, любить мене бісити, ти б ще чула що він казав і що було в кінці.
-Розкажеш?
-Звісно. Розказав мені що скучив, бо нема над ким насміхатись, а в кінці цієї прекрасної промови я встигла його вдарити й сказати, щоб більше не наближався. Наша історія ненависті продовжується.
-Я вже подумала собі всякого, головне, щоб цього не побачив Влад, адже виглядало надто гаряче зі сторони.
-Не думаю що він щось помітить, а якщо і так, надіюсь зрозуміє знаючи нашу ситуацію. Ти ж пам’ятаєш його витівку на мій день народження.
-Навіть дуже добре пам’ятаю, можливо і так, Влад повірить.

Роні боялась зізнатись подрузі, довіряла їй, але все ж боялась це сказати вголос. Наче це лише її фантазії, які ніколи не здійсняться у реальному житті, наче нічого не було і все залишається на своїх місцях. Дівчата посиділи ще годину до дзвінка Влада:
-Алло, - відповіла дівчина.
-Ти де?
-Ми з Ангеліною вийшли на каву, щоб вас не будити.
-Віктор поїхав до того, як я проснувся, ти ще довго?
-Ще проведу Ліну на автобус і прийду.
-Добре, кохана, чекатиму тебе.
-Скоро буду, не сумуй.

Як і сказала, Роні провела подругу та повернулась додому. Джек мирно спав, він уже був повністю здоровий, а Влад підготував сніданок, точніше розігрів залишки піци та зробив собі каву, а для Роні какао.

-Доброго ранку, котику, ти як?
-Доброго, я добре, навіть голова не болить. Які в тебе плани на сьогодні?
-Через дві години екзамен і все, я взяла відпустку на два тижні, тому ми зможемо провести їх разом.
-Тоді пропоную снідати, їхати на екзамен, а ввечері провести час вдома. На наступний тиждень можемо поїхати кудись після екзаменів.
-Гарна ідея, мені подобається

Дівчина швидко поснідала та почала збиратись, ще раз повторила матеріал та нагадала подрузі про екзамен, адже та могла забути. Як і планувалось склала екзамен однією з перших та чекала подругу, яку обіцяла з Владом підвести додому.

-Папа, до четверга.
-Так швидко наступний екзамен? - здивувалась Ангеліна.
-Ти мене дивуєш.
-Добре, що в мене є ти, папа, - попрощалась дівчина та вийшла з машини, а дівчина з хлопцем попрямували додому.

Роні була рада, два тижні вона відпочине від Віктора, його агресії та нескінченний нападів «любові».Вона проведе їх з коханою людиною, не згадуючи про свої помилки, адже починаються останні дні осені, які Роні хотіла провести в сімейному затишку. Скоро розпочнуться свята, новорічний настрій, але для Роні це буде останній місяць, щоб виграти суперечку. Дівчина наче забула про свою мету, можливо цього і добивався Віктор своїми діями. Для нього це просто гра, для неї втрата коханого хлопця, втрата роботи, втрата всього, що для неї важливе. Він не зможе добитись цього, точно не такими діями, адже впертість Вероніки сильніша, зовсім нічого не зможе збити її зі шляху до мрії, яка стала ціллю.