Глава 8

Ось і розпочинається підготовка до дня народження.

-Доброго ранку, котику.
-Доброго, більченятко моє руденьке, тобі так гарно з таким волоссям, - з самого ранку засипав компліментами дівчину Влад.
-Мені потрібно збиратись, хочу купити сукню на день народження.
-Біжи тоді в душ, з мене сніданок і кава.
-Дякую, 30 хвилин, і вийду.
Хлопець швиденько приготував сніданок, чекав дівчину на кухні і попивав каву.

-Я тут, дякую за сніданок, - дівчина досить швидко прийшла з душу, - я ще волосся підсушу і сідаю їсти, кілька хвилин.
-Тоді я підігрію, а то вже напевно охололо.
-Ок.
Пара разом поснідала, та дівчина почала збиратись за покупками. Влад її привіз, та його покликали на зустріч, тому потрібно було їхати, а дівчина залишилась сама.

Роні зайшла у торговий центр у пошуках одягу. Дівчина дуже хотіла сукню зеленого кольору, але обійшовши всі магазини так і не знайшла потрібне, прийдеться їхати ще кудись. Дуже шкода, адже часу зовсім немає, сьогодні вже п’ятниця. Потрібно зустріти Олега.

-Привіт, ти зараз де?
-Ще 20 хвилин і буду на залізничному вокзалі, кажи адресу квартири, я сам приїду.
-Їдь на мою квартиру, а потім Влад дасть тобі ключі.
-Влад? Я щось не знаю?
-Ти дуже багато не знаєш, чекаю тебе вдома.

Дівчина жила недалеко від вокзалу. Тому коли Олег приїхав до неї, Вероніка тільки кілька хвилин тому зайшла.

-Привіт, як я за тобою скучила, ми так давно не бачились.
-Привіт, я теж, іди обійму, - сказав Олег.
-Ти змужнів за ці кілька місяців, що ми не бачились. Бачу тату набив, красиво, я теж, дивись, - показала своє тату брату.
-Дякую, твій омріяний літак?
-Так, я ж казала що колись зроблю, я зробила.
-Бачу ти ще й пофарбувала волосся? Тобі личить, я ж казав що ти лисичка, така ж хитра і руда.
-Сам ти хитрий, але дякую, обожнюю тебе.
-То що за Влад? Невже у тебе стосунки? Ти ж така недоторканна, сталева і складна.
-Ти з ним поговориш і сам все зрозумієш, мене нарешті кохають, а не користуються, як це було у минулих стосунках.
-Пам’ятаю, дуже радий, що ти знайшла свою людину.
-Дякую, а що там у тебе?
-Та ж все не серйозно було, вона знайшла хлопця і ми розбіглись.
-Ти ж її кохав, чому не сказав?
-Боявся, тому і не казав. Але як виявилось дарма боявся.
-Ви усі хлопці такі, або кажете надто пізно, або мовчите. А почуття можуть бути взаємні.
-Ну нічого, знайду ще своє щастя.
-Це точно, я так і не змогла знайти сукню, зараз їду в інший ТЦ, їдеш зі мною?
-Так, поїхали, можливо і собі щось знайду. А ще хочу щось поїсти смачненького і кави.
-Тоді їдемо спершу в мою улюблену пекарню, перекусимо і тоді на пошуки одягу.
-Прекрасна ідея, Ангеліна чому ще не тут? Я за нею скучив.
-Твоя улюблена Ангеліна на роботі, можу тільки спробувати їй зателефонувати, можливо вона погодиться погуляти, - дівчина мала рацію, Олег дійсно обожнював Ліну як сестру. Ніби відчуваючи, що про неї говорять, дівчина зателефонувала Олегу:
-Я чула ти маєш приїхати. Коли?
-Не повіриш, уже в Києві, у квартирі Роні, чекаємо тебе і йдемо на шопінг.
-Ура, уже лечу, двадцять хвилин і буду у вас.

Як і обіцяла дівчина, швиденько прибула на місце.

-Привіт, Олежику, як давно ми не бачились.
-Привіт, кицю, скучив за тобою.
-Мяв, - сказала Ангеліна та всі почали сміятись.

Коли ця трійця збиралась, відразу починалися пригоди, останній раз була навіть поліція. Адже в магазині вони забули що взяли продукти і одну частину оплатили, іншу ні. На них викликали поліцію. Дівчата навіть не дуже пам’ятали цей похід магазин. А тоді не могли домовитися з магазином і поліцією ще години дві. Алкоголь уже давно почав виходити та майже твереза компанія змогла домовились про оплату продуктів та рушила додому.

-Тільки не так як минулий раз, будь ласка, - попросила Роні.
-Домовились, - відповів Олег, хоч добре знав, що просто так сьогоднішній вечір ну закінчиться.
-Поїхали по одяг, а далі розберемось, - запропонувала Ангеліна.

Компанія вирушила в пекарню, обрали каву та кекси, смачненько пообідали, і поїхали в ТЦ. Вони обійшли дуже багато магазинів, і нарешті знайшли омріяну сукню. Також підібрали одяг Олегу та Ангеліні. Олег узяв класичні штани і сорочку, хотів виглядати максимально пристойно. Ангеліна обрала червону сукню та нові прикраси, дівчина дуже хотіла підчепити когось, адже з Сергієм вільні стосунки, а їй уже трішки набридло це. Вероніка знайшла ідеальне, зелене, з довгим рукавом, розрізом на цілу ніжку та вирізом. Дуже сексуально і зовсім не стримано.

-Наша дівчинка подорослішала, - сказав Олег, - тобі дуже гарно.
-Ой, хто б говорив, ти взагалі костюм обрав, так що мовчи.
-Досить сперечатись, бігом додому та на пригоди.
-Ну які пригоди, я не хочу, мені попереднього разу вистачило, - сказала Вероніка.
-Роні, не будь занудою, ми сьогодні маємо відпочити й мене не цікавить.
-Добре, добре.

Вони приїхали на таксі, залишили речі, змінили одяг. Пізніше приїхав і Влад.

-Привіт, я Влад, хлопець Роні, - привітався з Олегом Влад.
-Привіт, я Олег.
-Багато про тебе чув.
-А я про тебе на жаль нічого, бо ця коза не телефонувала мені пів року.
-Нічого, ми ще познайомимось, але сьогодні мушу вас покинути, маю справи на роботі, мене хочуть швидше відправити у відрядження, мушу це вирішити, не хочу тебе залишати, проведіть гарно час, буду пізно, і обов’язково дай Олегу ключі, можете там переночувати, якщо переберете з алкоголем.
-Знаючи Олега, то так, ми краще зразу до тебе.
-Споюєш сестру? – запитав Влад.
-Ні, у нас просто завжди пригоди, колись разом погуляємо і зрозумієш, дуже шкода що у тебе робота.
-Зрозуміло, тоді щасти вам, - сміючись сказав Влад.
-Дякую, тоді ми йдемо.
-Папа, коханий, - попрощалась Роні з Владом.
-До завтра, - цілуючи дівчину промовив хлопець.

Виходячи з квартири, компанія зустріла Святослава, Роні відвернулась і хотіла пройти повз, але Ангеліна зупинилась.

-Привіт, - промовив Свят.
-Привіт, Роні дивись хто тут, як неочікувано, - промовила Ліна, адже не знала про ситуацію зі Святом.
-Ліна, пішли, у нас нема часу, - сказала Роні. Олег стояв і не розумів нічого.
-Олег, познайомся, наш друг Свят.
-Дуже приємно, приєднаєшся до нас? - запитав Олег ігноруючи сестру.
-Вибачте, але сьогодні маю справи, іншим разом обов’язково, - промовив Святослав, після чого Роні зраділа, але вираз обличчя не змінила.

Свят зайшов додому, а компанія вийшла з будинку. Роні була дуже зла і показувала це своїм виглядом, Ангеліна коли побачила погляд подруги не могла нічого зрозуміти, а Олег взагалі не зрозумів хто це та навіть був радий, що Свят відмовився.

-Мені хтось пояснить хто це? - запитав Олег.
-Це наш дуже хороший друг, він нам у Львові робив екскурсію. Навіть не думала, що ми побачимось у Києві.
-Це твій друг, - сказала Роні до Ангеліни.
-А що сталось? - запитала Ангеліна.
-Він причепився до мене. Сказав що я йому сподобалась, яка я прекрасна і давай стосунки.
-Вибач, я не знала про це, - сказала Ангеліна.
-Та нічого, я якось не встигла тобі розповісти.
-Я бачу ти дуже закрилась, я навіть не знала що ти збираєшся фарбувати волосся.
-Точно, я ще тату зробила, - усміхаючись сказала Роні, - просто я то з Владом, то на роботі. Якийсь завал, мені дуже прикро, але я намагатимусь більше часу приділяти вам.
-Так дівчата, забули все, ми йдемо відпочивати, - сказав Олег.
-Відпочивати, а не напитись, пам’ятай це, - знову попросила Роні.
-Менше слів, більше дій. Викликаємо таксі в найближчий клуб.

Кілька годин компанія пила, їла піцу та навіть не відчували алкогольного сп’яніння, але з кожною годиною ставало все веселіше. І як завжди Олег вирішив, що тут сумно, потрібно їхати кудись. Так вони потрапили у наступний нічний клуб, де зустріли Володимира.

-Володь, мені потрібна тату, все життя мріяв, сестра зробила, а я ще не маю. Мені треба! - ледве вимовляючи сказав Олег.
-Я не роблю п’яним тату, не можна.
-Мені все одно, що б не сталось, хай буде моя вина, хочу сьогодні, мені це життєво необхідно.
-Ні, так не можна.
-Ну, будь ласка, - почали підтримувати Олега дівчата.
-Тоді пропоную так: я роблю тату, а з тебе номер, - сказав Володя до Ангеліни. Дівчина задумалась. Вона у стосунках, але вільних, тому чому б і ні.
-Гаразд, - підморгнула дівчина. Чоловік їй сподобався, але вона не могла бути впевнена в правильності своїх дій. Щось її зупиняло, але п’яна дівчина відкинула ці думки подалі та пішла в обійми чоловіка.

Вони досить швидко доїхали на студію, Володимир на щастя був тверезий, прекрасно виконав роботу та запропонував випити дівчатам. Але Олег кивнув що теж буде пити.

-Тобі не можна, тату попливе.
-Мені все одно, запам’ятаю за те на все життя цю поїздку у Київ.
-Добре, тоді відповідальність на тобі.
-Так шеф, - відповів Олег Володимиру.

До самого ранку вони пили разом, Ангеліна дуже комфортно почувала себе з Володимиром, але розуміла що це лише на ніч.

-То що, спати, - промовив Володимир.
-Так, не будемо вам заважати, - усміхнулась Роні, та з Олегом залишили парочку наодинці.

До 13:00 усі спали, поки не подзвонив Віктор.
-Де ти?
-Не повіриш, у Володимира, де ми тату били.
-Що ти там забула? Хоча, поки що не до цього. Ти мені потрібна на роботі, через 20 хвилин я приїду.
-Ну ні, мені потрібен душ.
-Там є душ, запитай у Володі.
-Він трішки зайнятий, йому не до мене, - усміхаючись сказала Роні, коли побачила його зі своєю подругою в одному ліжку..
-Гаразд, тоді їду зразу до тебе, поясню все на місці та покажу душ.
-Чекаю на тебе.

Дівчина вирішила нікого не будити, зібрала речі та чекала Віктора.

-Виглядаєш так собі, якщо чесно. Іди за мною, покажу що тут і де, - сказав Віктор та відвів дівчину у душ.
-Ти будеш тут стояти?
-Так, за одно поговоримо, стінки ж не прозорі, - це дійсно було так, але дівчину все одно це хвилювало.
-Кажи, що сталось. У нас же сьогодні вихідний.
-Вихідний, але я був на роботі, тому запропонував замовникам приїхати. Вони приїхали, поки що дивляться готові дизайни, пізніше повинні зайти до нас, бо дуже зацікавила їх саме ти. Вони знають про “чудового дизайнера, який знає з пів слова що хоче клієнт”.
-Зрозуміла, знайди мені фен, - сказала дівчина та побачила руку з девайсом.
-Тримай, - сказав чоловік.
-Дякую, - відповіла дівчина та швидко посушила волосся.

-Готова?
-Так, не буди їх, нехай сплять.
-А це хто такий, - запитав Віктор тикнувши пальцем в Олега.
-Це мій брат, приїхав на день народження.
-Зрозуміло, поїхали.

Замовники були дуже серйозні, Роні навіть їх боялась. Це була одружена старша пара, які хотіли сину на повноліття подарувати квартиру, увесь дизайн хотіли саме від Роні.

-Так, я залюбки зроблю Вам проект. Перші напрацювання будуть готові через тиждень, весь проект за 6 тижнів, адже квартира велика.
-Так, ми все розуміємо, до зустрічі через тиждень, - попрощалась пара та покинула кабінет.

-Це було дуже важко, але ти трималась гарно.
-Дякую, я їх зрозуміла, але мені потрібна твоя допомога, боюсь не впораюсь.
-Добре, домовились.
-Я з тобою навіть гонораром поділюсь, тільки допоможи, я не хочу на першому клієнті показати себе погано.
-Мені не потрібен гонорар, допоможу тобі просто так.
-Дякую, надіюсь на твою чесність, - сказала Роні. Хоч і трішки сумнівалась у ньому, але вірила.
-Біжи, починай робити, в понеділок чекаю хоч щось.
-Але у мене день народження, підготовка як-не-як.
-Я бачив яке плаття ти вибрала, тобі ще щось потрібно?
-Звідки ти все знаєш? Ну гаразд, я вільна насправді, але голова болить страшенно.
-Пити менше треба, - сміючись сказав Віктор та додав, - а знаю я все, бачив тебе в магазині, тримай таблетку, має стати краще.
-Дякую, тоді я йду працювати.
-Біжи.

Роні почала проект, згадавши за своїх друзів перервалась та вирішила написати всі, щоб подзвонили як прокинуться. Першою встала Ангеліна. Дівчата кілька хвилин переговорили та домовились ввечері прогулятись удвох та обговорити цей вечір та веселу ніч. Тому Роні почала проект, перечитала деталі, які хотіли бачити клієнти та погрупувала їх по кімнатах. Та зателефонувала брату:
-Привіт, ти де?
-Уже дома, добре що разом з ключем, залишила ще і адресу, мені так погано.
-Знаю, Олежику, знаю.
-Я ще посплю, потім зателефоную.
-Добре, папа, мені Ангеліна дзвонить.
-Папа, їй привіт, бо коли я встав її вже не було.

Дівчина одразу прийняла виклик та почула уже бадьорий голос подруги:
-Привіт, я під твоїм офісом, беру тобі какао та собі американо, ще щось взяти?
-Замов ще піцу з собою та підійматися, я передам охороні що ти будеш.
-20 хвилин і буду.

-Привіт, ось піца, ось твоє какао.
-Дякую, розказуй чим нічка закінчилась.
-Це прекрасно було, давно я так не кайфувала.
-А як же Сергій?
-А що Сергій, у нас вільні стосунки, я ж казала. Та і у нього є ще одна дівчина з якою в нього такі ж стосунки, як і зі мною, у нас просто дружба з невеликими плюсами.
-А у мене такі надії були на вашу пару, ну гаразд. А що на рахунок Володимира? Як він тобі як людина?
-Не сміши, це на одну ніч, я не шукаю стосунки.
-Ніколи тебе не зрозумію.
-Тобі не зраджували, не робили боляче, тому радій. А я не хочу навіть починати довіряти комусь.
-Гаразд, закрили тему, ще знайдеш своє.
-Обов’язково. Їдьмо тоді додому.
-Поїхали.

Дівчата по дорозі забрали Олега та поїхали на квартиру Роні, де чекав Влад.

-Що за тату, тільки що побачив, - сказав Влад.
-Та вчора, напідпитку набив.
-Яка знайома ситуація, мене ледве переконали цього не робити, - сміючись сказав Влад.
-А мене ви не відмовили, - сказав Олег обурено до дівчат.
-Ми ж то звідки знали що ти цього не хочеш, вчора так скиглив, що ціле життя хотів тату, - сказала Ліна.
-Так, згідна з тобою повністю, - підтримала подругу Вероніка.
-Ось такі ви подруги, я запам’ятав, я ще вам це згадаю.
-Гаразд, досить сперечатись, давайте вип'ємо. Що будете пити?
-Вино, - в один голос відповіли дівчата.
- Нехай буде. Але погоджуюсь з Веронікою, ми не напиваємось і ночуємо вдома, - сказав Олег.
-Прекрасна ідея, мені подобається, що мене нарешті послухали, - сказала Вероніка.

Цього вечора вони нарешті познайомились ближче, знайшли спільну мову. Олегу дуже сподобалось спілкування з Владом, він прийняв його як хлопця Роні. Уже завтра день народження дівчини, але вона не хотіла з ночі святкувати, як пропонував Влад, хотілось перші години провести в колі своїх людей та спокійно. Завтра друзів чекає весела вечірка, а сьогодні було вирішено нічого не пити, щоб вчорашні пригоди не повторились.