Глава 7

Прекрасні вихідні закінчились, потрібно було повертатись до дому. Львів прекрасне місто для подорожі. Бути тут туристом - це обійти пішки майже все місто, спуститись у підземелля, піднятись на Високий Замок, роздивитись старовинну архітектуру, здається наче кожен будинок може розказати цікаву історію. Для Вероніки це перша поїздка на захід України. Київ, не таке мальовниче місто у порівнянні з Львовом. Найбільше дівчині сподобались: бібліотека імені Івана Франка, Шевченківський гай, а найбільше - будинок вчених - будівля шляхетського казино, одна з найдивовижніших і найдосконаліших архітектурних споруд Львова і визнана цінною пам'яткою необароко. Також Вероніка вирішила обов’язково витягнути всіх на Високий замок, хоч би в останній день.  
-Бути у Львові і не побачити Високий замок – це як у Києві не побачити Хрещатик, - сказала дівчина до друзів переконуючи їх піднятись, але усі відмовились, навіть Влад. Проте дівчина навіть не здивувалась їх лінощам, учора компанія пройшла дуже багато визначних місць, тому вирішила піднятись сама. Узявши з собою воду, солодкі батончики та термос з какао, Роні вирушила в міні похід. Стільки людей підіймалось разом з нею, це дуже її здивувало. Було дуже важко, тому вирішила зупинитися. Тільки вона це зробила, як почула позаду нецензурну лексику. 
-Вибачте, - сказала дівчина милому на вигляд хлопцю . 
-Що мені твоє вибач, я спішу, - прокричав хлопець. 
-Ну то йди, чого став. 
-Розумна знайшлась, ти перекрила весь прохід, - це було зовсім не так, місця було багато. 
-Якщо ти сліпий, це не означає що немає проходу. 
-То ти будеш йти чи ні?  
-Ні, захотілось постояти, - відповіла дівчина, хлопець щось пробурмотів і пішов далі.  
Піднявшись на вершину, дівчина помітила його у компанії, ось до кого він так спішив, але це не означало, що потрібно кричати на інших.  Дівчина зачаровано стояла та розглядала краєвид, який відкривався з вершини, як тут почула голос: 
-Вибач, не потрібно було на тебе кричати. 
-Що мені твоє вибач, - процитувала слова хлопця Роні. 
-Можливо бажаєш до нас приєднатись чи ти когось чекаєш, - ніби не помітив сарказм запропонував незнайомець. І дівчина задумалась, можливо вона знайде нових друзів. 
-Не чекаю, мої друзі відмовились йти. 
-Нумо тоді до нас, мені дійсно незручно. 
-Гаразд.  
Частину дня дівчина провела з цією компанією, а у вечері до неї приєдналась ще й Ангеліна. Незнайомець виявився милим  чорноволосим хлопцем, на імені Святослав, який поспішав до компанії, що складалась з двох дівчат та трьох хлопців, але до вечора вони не дочекались і пішли зразу як спустились, а Святослав вирішив показати дівчатам місто. Дівчата весело провели час та подружились зі Святом, домовились ще якось зустрітись. 
-Дівчатка, змушений вас покинути, приємне знайомство, дуже буду радий побачити вас ще раз. 
-Дякую за екскурсію не туристичним Львовом, - відповіла Ангеліна. 
-Нам теж приємно познайомитись, - сказала Роні, - обов’язково ще зустрінемось. 

Дівчата ще трішки погуляли нічним містом та вирішили повертатись в готель, де їх чекали Влад та Сергій. Коли дівчата прийшли, то хлопці виглядали дивно, сиділи по різних кімнатах та весь вечір не розмовляли.  На питання чи щось сталось відповідали: “нічого”.  
Поїздку назад дівчата провели разом, адже Сергій не брав машини, вони приїхали потягом. Так і не дізнавшись причину “нічого”, дівчата вирішили і не питати, усе одно нічого не вийде довідатись.  

У понеділок дівчина зібралась на роботу. Минулі вихідні зарядили її повністю, вона готова до боротьби, тепер точно впевнена.  

 
-Привіт, я готова до завдань, - сказала дівчина після того, як чемно постукала в кабінет Віктора, та почувши коротке “так”, увійшла.  
-Привіт, бачу ти відпочила, - відповів сонно чоловік. 
-А ти я бачу ні, сонний. 
-Кілька безсонних ночей було, якщо ти розумієш про що я, - з усмішкою сказав Віктор. 
-Зрозуміло тепер чому у тебе навіть попри сонність гарний настрій, тобі цього явно не хватало, такий злющий ходив, - тепер дівчина його підколювала, а не він її.  
-Закриймо цю тему, я зовсім не злий був, тобі здалось. Даю завдання, воно маленьке, постарайся сьогодні встигнути. 
-Добре, скоро повернусь. 

І дійсно, дівчина справилась буквально за кілька годин, навіть встигла пообідати. І її знову чекав сюрприз - портрет дівчини з котом та букетик квітів. Це підняло настрій їй ще більше. Дуже красиві квіти, назву яких Роні так і не змогла знайти. Дівчина знову відправилась у кабінет недавно ненависного колеги, що тепер став другом чи їй здалось. Ось у чому питання. Друг чи все ж ворог. Дівчина так і не могла визначитись. 

-Ти так швидко справилась? 
-Так. 
-Тоді швиденько перевіримо і йдемо далі. 

Все було добре, тут дівчина справилась на відмінно. Ось що роблять прекрасні вихідні проведені з прекрасними людьми в красивому місті - місті Лева. Цю поїздку дівчина не зможе забути ніколи, часто згадуватиме зимовими вечорами, які уже дуже близько.  

-Ти тут? Слухаєш мене? - запитав наставник. 
-Вибач, задумалась. 
-Даю завдання ще додому, якщо матимеш час. 
-Так, давай. 

Ввечері Влад ночував у Вероніки, через 2 тижні він їде у відрядження, а дівчина не хотіла залишатись одна з котом у його квартирі, тому було погоджено жити у Роні. А ще наближався день народження дівчини, їй виповнювалось 23, уже зовсім доросла дівчина, але всередині вона все одно відчувала себе все тою маленькою дівчинкою.  Дівчина зробила завдання і віддала ноутбук Владу, який шукав фільм. Сама ж Роні сходила в душ та коли зайшла в кімнату, то почула звук сповіщення. 

-Подивись що це, будь ласка, - попросила дівчина. 
-Та це мені в телеграм прийшло сповіщення, новини. Ти ще довго? Я знайшов гарний фільм. 
-Зрозуміло, зараз висушу волосся і біжу до тебе.  

Поки дівчина крутила бігуді на завтра, встигла помріяти про колір свого волосся. А що якщо вона помалює волосся у рудий чи фіолетовий. Але ще потрібно вирішити який, обов’язково до дня народження. Можливо ще зробити манікюр. А найбільша мрія це тату літачка на ключиці. Він буде нагадувати, що після падіння, завжди чекає зліт, але потрібно не забувати, що зліт теж може закінчитись падінням і потрібно бути обережним.