Глава 6

-То що, розкажеш? А то поліція і швидка, когось вбили чи що?
-Лише мій час. Швидкої не було, поліція вирішила покатати мене по місту аж до самої лікарні.
-Це як? - почала хмуритись дівчина.
-Ось так, зупинили, перевірили документи, багажник і вирішили що твій хлопець наркоман.
-Наша поліція нас береже. Я уже думала ти забув про мене, хотіла йти додому.
-Ти що, я б ніколи не забув про вечерю, до речі про неї, зігрілась, давай будемо їсти.
-А чому ти так довго був?
-Привезли чоловіка з сильною алергічною реакцією, всі кинулись його рятувати, а мене змусили чекати.
-Тоді зрозуміло, смачного, - сказала дівчина та пара взялась за вечерею.

-А тепер час йоги, - хлопець підняв дівчину на руки та попрямував у спальню.

Новий день, нове виконане завдання, нові пригоди. Саме так можна описати наступний ранок, що почався зовсім дивно. Не спрацював будильник, дівчина не встигла заїхати додому погодувати кота, тому дала ключі Владу та все пояснила, а сама поспішила на роботу.

-Ти чому так пізно? Проспала, - наче познущався, а не запитав Віктор.
-Так, тобі то яке діло, над завданням твоїм сиділа майже до ранку.
-Знаю я як ти сиділа, чути за метр від тебе, - і дійсно, дівчина почула що її тіло та речі пахнуть Владом.
-Взагалі це не твоє діло.
-В тебе після ночі мав би бути прекрасний настрій, а ти якась зла.
-Не нервуй, йди куди йшов.
-Так я до тебе йшов, про завдання запитати. Показуй що зробила, якщо все добре, то наступного замовника береш ти, - нарешті мрія дівчини здійснилась.
-Дивись.

Все перевіривши, Віктор вирішив, що дівчина готова до серйозної роботи. Хоч це замовлення і велике, але дівчина викладеться на повну та зробить все правильно. Ще трошки більше ніж 3 місяці залишилось для того, щоб дійти до мети, яка з кожним днем здається все ближче. Два тижні пройшли за проектом, навіть не було часу на зустрічі з Владом, але все ж дівчина була задоволена роботою, як і замовник. Лише одна правка. Дуже гарний результат. Навіть похвалив Ігор Миколайович. Дівчина була дуже щаслива. Так і почався жовтень, у роботі.

-Ти дійсно гарно постаралась, молодець, пропоную відсвяткувати, - поставивши на стіл пляшку шампанського запропонував Віктор, - почнемо з цього, а там маю цілу колекцію у кабінеті.
-Так, розслабимось.
-Тоді діставай чашки.
-Не повіриш, купила стакани додому.
-О, то сьогодні все буде красиво. Я надіюся ти додому не поспішаєш?
-Ні, сьогодні Влад до ночі має справи, тому єдиний хто мене чекає це мій кіт.
-Тоді пропоную замовити піцу до цього і починати святкування.
-Так, замов, а я витягну стаканчики.

Чоловік взявся за замовлення, а дівчина стала на крісло та дістала стаканчики, розкоркувала шампанське та розлила.

-Ну що, за тебе, я вже сумніваюсь у своїй перемозі, - сказав Віктор.
-А я ж тобі кажу, я переможу.

Так і пройшов весь вечір, спершу шампанське, тоді вино, віскі, а далі як в «тумані». Зранку дівчина проснулась вдома, та нічого не пам’ятала. Тому постаралась як найшвидше зібратись, випила анальгін та поспішила на роботу.

-Що було вчора, - зайшла в кабінет Віктора без привітання Вероніка.
-Ми переспали.
-Що? Як?
-Ти маленька і не знаєш як це робиться?
-Та знаю я, знаю. Але чому я нічого не пам’ятаю? - налякано запитала дівчина. Тепер треба якось поговорити з Владом, вона ж його кохає, як вона могла зрадити йому?
-Бо нічого не було, - серйозне лице Віктора змінилось на сміх.
-Але ти й придурок, я уже повірила. Уже думала як розказати про це Владу, а ти.
-Я думав у вас вільні стосунки, - через сміх сказав Віктор.
-З чого ти це взяв? І чого ти смієшся, це не смішно!
-Та так, здалось. Бо твоє обличчя це прекрасно.
-Колись я тебе поб’ю. Більше ми не п'ємо разом, а то ти ще щось придумаєш.

Дівчина весь день намагалась згадати що було вчора, але так нічого і не згадала. Віктор здається казав який вона гарний працівник, яка вона молодець. Але чи це було, чи їй це наснилось, вона не знала. Дівчина вирішила забути цей вечір і ніч, подзвонити Владу і зустрітись.

-Привіт. Давно не бачитися, можливо заїдеш сьогодні.
-Привіт. Зробила проект? Все добре?
-Так. Все добре. То що? Чекати тебе ввечері?
-Чекай мене і невеликий сюрприз.

Уже ввечері на дівчину чекав новий подарунок, троянда у склі. Це дуже гарно. Влад дійсно прекрасно підбирає подарунки. Сам хлопець приїхав з букетом та таким самим шампанським як і Віктор. Дівчина на мить задумалась і навіть хотіла відмовитись, але знала що цей вечір закінчиться лише шампанським та палкими поцілунками. Новий день, та все ті ж ранкові ритуали: душ, нагодувати кота та Влада, випити какао. Так проходили день за днем, нові завдання, нові проекти, похвала. Часто Роні ночувала у Влада тому їх чекала важлива розмова, а так усе було добре.

Жовтень - місяць яскравих кольорів, нових вражень. Хоч дівчина і не любила осінь, вона здавалася їй дуже похмурою та не хотілось зовсім нічого робити, але ця осінь зовсім інша. Роні нарешті роздивилась кольорові листочки на деревах, розчула музику в стукотінні дощу, багато що змінює кохання. Зрештою ця осінь скоро приведе її до нової посади, якщо дівчина справді постарається.

-Заїдьмо у парк та візьмем кави? Така гарна погода, - запитав Владислав у Роні.
-Так, гарна ідея, мені подобається.
-Невже ти полюбила осінь? Що це таке сталось?
-Стався ти.
-Як це мило. Дякую, - посміявся Влад.

Взявши каву пара поїхала в парк, але по дорозі взяли горішки у магазині, для білочок.

-Дивись, яка вона маленька, - сказала Роні побачивши білочку.
-Дуже схожа на тебе.
-Не видумуй.
-Така ж миленька і маленька, - хлопець любив осипати дівчину компліментами, на що вона усміхнулась. Роні не звикла до цього, їй було дуже приємно.
-Можливо на ці вихідні кудись поїдемо? Хоч у сусіднє місто, а краще область?
-Так, попрошу у Віктора не давати завдання і відпочинемо гарно. Ще хотіла б запитати про наші ночі, наші стосунки.
-Що саме тебе цікавить?
-Мій кіт, який інколи сидить сам, йому самотньо, - усміхнулась дівчина. Їй було незрозуміло які у них стосунки, можливо вона собі щось надумала, а Влад вважає їх стосунки вільними. Особливо після питання Віктора про це дівчина задумалась.
-Якщо ти хотіла дізнатись про моє ставлення до тебе та наших стосунків, то слухай. Я кохаю тебе, безмежно, хочу просинатись і бачити тебе зранку, хочу засинати обнімаючи тебе. Як би голосно це не звучало, ти саме та дівчина, з якою я хочу побудувати щасливе сімейне життя. Люблю тебе всім серцем, всією душею, кожною клітиною свого тіла! Ти - найбажаніша для мене. Я дякую своїй долі за тебе. Давно хотів сказати, але боявся, переїзди до мене?
-Я теж боялась, смішно то як, я згідна переїхати, але чи приймеш ти мене з котом?
-Так, з котом, а хочеш заведемо ще одного, - сміючись сказав Влад, тільки перед цим клінінг потрібно замовити, а ще... у мене є новина, яка тобі не сподобається.
-Що сталось? Розказуй.
-Мене підвищили, тепер їздитиму у відрядження часто.
-Це прекрасно, я щаслива за тебе. Довгі відрядження?
-Довгі, два тижні тут, два тижні там. Але це лише до кінця року. Далі мені обіцяли знайти людину, яку я простажую, яка буде працювати в інших містах, а я буду уже на місці.
-Дуже добре, але можливо тоді поживемо у мене, все одно трішки залишатимусь сама.
-Як хочеш, можна і так, але лише до нового року. Ти ще обдумай усе.
-Обіцяю обдумати, а зараз давай я заїду на роботу, здам проект і запитаю про відгул?
-Тоді що ми чекаємо? Поїхали.

Але в офісі Віктора уже не було, але він обіцяв ще повернутись, тому дівчина вирішила залишитись, а Влад поїхав додому. Дівчина ще раз передивилась свою роботу, наче все бездоганно, якщо це так, то уже завтра її чекає подорож. Вона та надіялась відпочити, це її мрія, поблукати вуличками незнайомого міста.

-Привіт, я чекала тебе, принесла завершений проект та маю прохання, якщо усе добре.
-Давай, зараз подивлюсь. Яке прохання?
-Дуже надіюсь, що все добре. Перше перевір, потім скажу.
-Ну дивись, є кілька моментів, відправлю потім на пошту подивишся.
-Тобто робота не бездоганна, але приймається?
-Так, приймаю. То що за прохання?
-Хочу завтра поїхати на всі вихідні у міні подорож, може продовжимо стажування уже з понеділка?
-Звісно що можна. Куди їдеш? За місто?
-Трішки дальше у планах. Дякую тобі. До понеділка.
-Та нема за що, я теж хочу трішки перепочити від навчання, поїду з дівчиною за місто, відпочину.
-Яке щастя, що хтось займає твій час, не чула нічого про неї. Чи це та про кого я думаю?
-Так, це вона.
-Ти ж розумієш що вона з тобою лише заради свого місця роботи?
-Так, це мені й подобається. Приємний відпочинок і нічого більше.
-Ну гаразд, тоді бувай, не підчепи від неї нічого.
-Ти переживаєш, це так мило, - саркастично відповів Віктор, - але я знаю про презервативи. Мені час йти, підкинути тебе?
-Ні, я ще побуду в офісі.

Вероніка була здивована, як можна не хотіти кохання, чому всіх цікавлять вільні стосунки? Їй ніколи цього не зрозуміти. Можливо, тому що вона закохана, а можливо, тому що це просто не для неї. “Краще бути незалежною, думати про себе” - саме так говорила завжди Ангеліна. Згадавши подругу, Ніка їй зателефонувала:

-Привіт. Зустріньмось?
-Привіт, вибач, я не в місті, навіть не в області, приїду через тиждень.
-Ти з Сергієм?
-Так.
-Ми з Владом теж збираємось, можливо до вас? Разом погуляємо?
-Так, гарна ідея, я звикла що ти на роботі, тому навіть не пропонувала. Буду чекати дзвінка.

Одразу після цього дівчина поїхала до Влада, який уже її чекав.

-Віктор відпустив, а Ліна запропонувала поїхати до них, я так за нею сумую.
-Тоді завтра після обіду виїдемо, постараюсь швидше звільнитись.
-Тоді завтра встаю зранку, зберусь, Джека ж можна узяти з собою, він буде сумувати.
-Так, звісно що бери, як ця нагла морда буде без тебе. Може і мене полюбить після поїздки. Я тоді бронюю квартиру. Ти ще їдеш годувати кота?
-Так, бронюй. Кота погодує сусідка, уже написала їй. Сьогодні я вся твоя, як і всі вихідні.

Уже зранку дівчина збиралась у поїздку, вона взяла все необхідне, зібрала кота, та зателефонувала Ангеліні, сказала що ще кілька годин і вони зустрінуться.

-Ти готова? - запитав Влад, який щойно приїхав.
-Так. Давно тебе чекаю.
-Тоді бери кота, я заберу твої речі й вирушаймо.
-У дорогу, - весело прокричала дівчина.

Усю дорогу вони слухали музику, співали пісні, весело проводили час. Роні навіть їхала за кермом, дівчина дуже скучила за цим відчуттям. Ця поїздка здійснила її мрії.

-Ми на місці, зустрічай, - сказала подруга до Ангеліни.
-Ура, уже біжу.

Хлопці стояли, вже помирились, але так ніхто і не знає в чому причина. А дівчата уже придумали план відпочинку.

-Владику, а давай ми з Ангеліною посидимо окремо годинку, поговоримо.
-Знаємо ми вашу годинку, - сказав Сергій.
-Ну добре, весь вечір, - сказала Ангеліна.
-Гаразд, ви так давно не бачились, то йдіть, ми знайдемо чим зайнятись з Сергієм, - сказав Влад.

Дівчата весь вечір проговорили, Ангеліна розказала про те, що хоче говорити з Сергієм про їхні стосунки, Вероніка була щаслива це почути. Ще з початку дівчина вірила що ці стосунки будуть серйозні, тому дуже рада за подругу. Уже завтра їх чекає насичений день, а сьогодні можна відпочити й без вина ця зустріч не обійдеться, головне на цей раз усе пам’ятати.