Роздiл 56

Мишко

Наступного дня майже все повертається на свої місця. Моя Зірочка знову вийшла на підробіток. Усі співробітники і футболісти її тепло зустріли. Не вистачало нам Алінки, вона ж як сонечко осяває наш клуб. Я ще тренуватися в повній мірі не можу, але приїхав, куди ж я подінуся без команди. Комусь адже треба тренера тримати в напрузі, хоч він і подобрішав до мене.

Повернулося багато чого, та не все. Щура-Дениса тренер особисто знайшов і додав йому від себе. Вилетів зрадник з ганьбою. І ще за допомогу плавцям слідчі за нього щільно взялися.

З'ясувалося, що в той день, коли довбаний плавець приніс Аліні очки, а моя команда помітила конкурента, тоді й однокласники зустрілися. Всі ці жартівливі підколи, що я програю, повинен ворота віддати, а якийсь чувак доньку тренера у мене під носом ось-ось забере. Пам'ятаю, що розлютився тоді. А варто було уважніше придивитися, простежити. Гліб недалеко пішов, за рогом клубу поговорив з однокласником. З'ясував, що хотів, і домовився, щоб Денис не видавав знайомство, бо раптом ще знадобиться.

Ну з того дня і почав будувати підступні плани плавець. Краще б думав про зябра! Попереджав адже його, не лізь, пошкодуєш потім. О так, він шкодує. Благає пробачити, жалібно скиглить у камері. Та пішов він.

Після тренування проводжу час зі своєю дівчиною. Ні на день не припиняв її так називати, навіть коли вона вважала інакше. Моя і все. Кохана Зірочка.

І наступного дня ми майже не розлучаємося. Батько терпляче чекає мене на стажуванні, з розумінням поставився, дізнавшись, що я зустрічаюся з донькою Самвела. Але і вимогу поставив - скоріше Алінку до них привести. Що я і роблю. Привіз, з мамою познайомив.

- Ми дуже раді знайомству, Аліно, - мама тепло зустрічає мою дівчину, обіймає.

- Я теж хотіла з вами познайомитися, - Аліна зніяковіло посміхається.

- Ну, з моїм татом ти вже познайомилася, - кажу я, розуміючи, що зустріч вже, нехай і не в кращому місці і стані, все-таки відбулася.

- Так, але ми знайомі набагато довше, - поправляє батько.

Зараз я нічого не зрозумів? Про що взагалі йдеться?

- Ти про облаву плавців?

- Ні-ні, приблизно сім років тому бачилися, - пригадує батько, пам'ять у нього прокурорська. - Самвел узяв із собою молодшу доньку. Алінко, тебе, - тато моїй дівчині підморгує. - Так вийшло, що ми, не змовляючись, опинилися в один час у мерії. Вирішили швидко питання та посиділи за чашкою кави в найближчому кафе.

- А я відразу подумала, що вас десь бачила, - пригадує Аліна.

- Тоді і бачилися, - киває тато. - І я ж, дивлячись на тебе, Самвелу зауважив, яка у тебе гарненька донька, а у мене росте син. Чуття прокурорське бачить у них відмінну пару. Але ми тоді більше посміялися. Тренер попросив почекати, поки мій син набереться розуму та нагуляється. Мишка він і тоді любив і виділяв як перспективного футболіста.

- Виходить, тренер дочекався, - мама сміється.

- Еге, дочекався, - бурмочу я розгублено, стільки нервів мені заборонами потріпав. - Але бачиш, Алінко? Ми, Дарські, теж сімейка з родзинкою. У вас мітки, у нас чуття. Без варіантів ти повинна була стати моєю дівчиною. Наші батьки домовилися заздалегідь!

Вечір з батьками весело пройшов. Аліна спочатку соромилася, потім їм видала історію про мітки. Ціла легенда вийшла з нашої історії зародження справжнього кохання. Само собою, батьки запрошували Аліну приходити до них частіше. Зі мною чи без мене, аби в гості заглядала. Ну я і не сумнівався, що моя дівчина мамі з татом сподобається. Вони ж бачать, як я змінився і сильно закоханий.

На вихідних приїжджаю до Аліни. Чесно кажучи, як до себе вже потрапляю. Але хотілося б, навпаки. Щоб Алінка оселилася в моїй барлозі.

Перше і найприємніше відразу кидається в очі, коли я беру мою Зірочку за руку.

- О, що я бачу? - роблю здивований вигляд.

- Міш, я не тягнула, насправді, це забулося через важкі події. Сьогодні чекала на тебе та згадала, про що ти просив. Ось, каблучка на місці - наш знак, що я знову твоя.

- Не просто знову, а назавжди, - цілую Зірочку, а за дверима лунають кроки, туди-сюди топчуться.

Знову тренер скаже, що я засидівся в дівочій спальні. Чомусь не хоче вірити, що ми в шашки граємо. Навіть дошку для справжнього вигляду ставили.

Виходжу, як ні в чому не бувало, за чаєм. Попросив Аліну трохи почекати. Мені треба дещо обговорити з тренером віч-на-віч.

Стикаємося біля їдальні.

Обидва робимо вигляд, ніби ми точно за чаєм.

- Мишко, ти знову засидівся у спальні моєї доньки.

- Самвеле Маратовичу, але ми фільм дивилися…

- Весільний, сподіваюся? - шипить він.

- Так, ось прямо такий і показували. І там було, що майбутній тесть не заперечував, що його донька переїде до коханого хлопця. Вони зібралися та поїхали у його затишний барліг.

- Ось! - перед моїм обличчям зависає велика фіга від тренера. - До весілля ніяких вам барлогів. Я і так янголятко з вами, у порівнянні з тим, яким був суворим щодо нареченого Карини. У шашки вони грають, еге ж.

Терміново перебиваю настрій тренера цікавою пропозицією. Для кого-кого, а для суворого татуся Алінки, не шкода.

- У мене для вас є подарунок!

- Який? - тренер насторожено запитує.

- Поїздка на матч світового рівня за участю ваших улюблених команд. На два місця квитки!

Наші улюблені команди збігаються, з цим я промахнутися не міг.

Простягаю роздруковані квитки.

Тренер перечитує кожен рядок. Знаю, він і сам міг купити. Проте не купив же! А місць більше немає. На такі матчі всі кращі місця за мить розлітаються.

- Мишко, ти навіщо це, га? - тренер аж на стілець впав від несподіванки.

- У нас перерва буде з матчами. Вільний тиждень. То я подумав, а чому б найкращому тренеру не зробити приємний подарунок.

- Задобрити хочеш?

- Хочу, Самвеле Маратовичу! Я ж і м'яч ще вам подарую для музею. Якийсь колекційний з автографом Мессі. Мені не потрібен, у мене є дорожче. Тож віддам, якщо хочете.