Роздiл 31

- Якщо вже ми випадково зіткнулися. Тим паче я перший зустрів дівчат, - плавець кидає на мене вбивчий погляд з перевагою. - Тоді я залишуся, допоможу пакети носити. Важкі, напевно, - і вириває речі з рук Аліни з подругою.

Ну, почекай гівнюк болотний!

- Дивись, не надірвися. Потім в басейні будеш плавати черевом догори, - гарчу я.

- Вам... обов'язково з нами ходити? - розгубленість Аліни мене до сказу доводить.

Все ж просто. Навіщо ще думати?

- Йому ні, мені так. Неодмінно. Прощавай, амфі... Глібе, в сенсі. Подарунки для матусь тут не продаються, - виганяю плавця, і тягнуся схопити його за горло. Хоча збирався пакети забрати.

Аліна з подругою швидко між нами стають. Дівчата розлюченими виглядають. Насупились. Особливо моя Зірочка злиться і махає вказівним пальцем.

- Ви нам прогулянку з подругою зібралися зіпсувати? Хіба не можна розмовляти по-людськи?

З водними паразитами точно не можна. Нітрохи не сумніваюся. Дратує мене хитро-нахабна пика того, хто на моє зазіхає. Хочеться врізати, сверблять кулаки.

- Можна, якщо він перестане поводити себе як дикун!

Це я дикун?! У кулаках навіть свербіж посилюється.

- Взагалі-то до мене завжди звертаються за порадами, як до головного фахівця з шопінгу. Знаєте, у мене є смак! Швидко відрізню безглузду нісенітницю від якісної речі, - рекламую себе.

- О, Мішо, тоді я тобі покажу варіанти з чайним сервізом, - на мою рекламу реагує подруга Алінки. - Вибрала кілька і сумніваюся. Ти і в цьому розбираєшся?

- Авжеж! Сервізи взагалі моя тема. Кожен місяць допомагаю комусь обирати, - впевнено брешу, разом з тим відзначаючи, як занервував плавець, що в нашій компанії зайвий.

Але і він не здається, гад виверткий.

- Отже, на мені пакети. Дівчата, йдемо, куди ви збиралися. Від мене тільки допомога, що не скажеш про деяких... - гмикає в мій бік. Начебто я тут головний шкідник.

- Ви точно нікуди не поспішаєте? Може, у вас є цікавіше справи? - Алінка запитує з надією, тремтячим голоском.

Ми махаємо головами, мовляв, немає ніяких справ. Та куди поспішати.

Адже нічого немає важливіше, ніж позбутися від амфібії. Відчуваю, що він думає те ж саме, обзиваючи мене дубоголовим футболістом, і бажає побачити, як я втечу з підгорілим задом, дорогою звалюся з ескалатора, вивалюсь з вікна та приземлюся на якомусь безлюдному острові. Ну тоді наші бажання збігаються. Це ж я хочу для нього!

- До-обре, - Аліна закочує очі. - Тоді залишайтеся, якщо не будете постійно лаятися. Люди навколо, незручно ж. Інно, ти як? Не проти, якщо нас буде четверо? Якщо не хочеш, тоді іншим разом зберемося удвох.

- Я пригощаю всіх у кафешці, - підморгую подружці.

- Від мене десерти і напої, - спокушає в свою чергу Гліб.

- Е-е... ну ви даєте, - Інна очманіло кліпає очима. - Залишайтесь удвох. Таких помічників у нас ще не було.

Краще б казала про одного. Зрозуміло, саме про мене. Але що поробиш. Не так просто позбавлятися від плавців, вони ж, ніби щупальцями прилипають.

У найближчий крамниці затягую Алінку між рядів, навалених доверху сувенірами. Так сильно хочу притиснути її до себе. Чорт забирай, я скучив! А вона? Невже не навіть не згадувала?

- Мишко, обережніше, - Аліна піднімає бронзову статуетку, що впала. Ну так, мої плечі ширше, ніж ряди в сувенірних крамницях. Все валиться, якщо не боком йду. Вирівнявшись, вона утикається мені в груди. - Ой, ти стільки місця тут займаєш…

- Хочеш, щоб я займав для тебе менше місця? Зовсім нашій зустрічі не рада?

- Коли прийде час, ти дізнаєшся відповіді на ці та інші питання, - знову намагається відгородитися з каламутним відсиланням на майбутнє.

- Хоча б скажи, думала про мене чи ні? - заводжуся, адже терпіння не вистачає.

Алінка задирає голову, заглядаючи в мої очі. На її губах з'являється легка посмішка і трохи рум'янцем забарвилися щічки.

- О, Ведмідь, Ведмідь... Я думаю про тебе набагато частіше, ніж ти собі уявляєш.

У мене ж не повзе посмішка до вух?

Перевіряю рукою. Повзе все-таки. Задоволене таке дурне відчуття, наче мені замість великого подарунка дали потриматися за коробку. А я тішуся, все одно ж не відпущу. Собі заберу. Скоріше б!

І до того накрило, що я вже голову опустив, приготувався накидатися з поцілунком.

- Ось ти де, Аліно, - з іншого боку вилазить Гліб, як завжди вчасно, щоб йому з'їсти на обід свої зябра. - Тобі подобається? Коли побачив, відразу подумав про тебе.

Плавець простягає дівчині світильник з імітацією смужки пляжу і рухомих хвиль, якщо струсити. Є можливість перемикати кольори підсвічування, кнопка для заспокійливої музики. Гліб пропонує поставити його у спальні, як нагадування, що вони познайомилися на пляжі, це їх, бачте, спільна тема.

- Фігня повна, - даю свою експертну думку.

- Ну чому? Гарно ж, - захоплюється Зірочка, не зводячи з інтерактивного світильника очей.

Ар-р-р!