Роздiл 25/1

Збираюся на зустріч з плавцем. Хвилююся трохи. Ми ж удвох ще жодного разу навіть не бачилися. Повинна ж я розібратися, чому саме Гліб володіє всіма необхідними мітками. Раптом все-таки він? Адже чомусь він мені попався на пляжі.

Домовилися зустрітися на центральній алеї. Дорогою намагаюся заглушити всі свої далеко не романтичні думки. Ну а як я зможу налаштуватися, думаю тільки про знаки, як ніби не на зустріч з хлопцем їду, а коня вибирати.

Нікуди такий підхід не годиться.

Мені б розслабитися. Уявити зустріч приємною (сподіваюся!) прогулянкою з блакитнооким красенем, до того ж, справжнім чемпіоном. Адже він міг, кого завгодно покликати, а вибрав саме мене. То чого я, власне, розгублено смикаюся?

Виходжу на зупинці з автобуса та здригаюся, завмираючи на місці. Хлопець у декількох кроках від мене обертається. Фу-ух! Я можу знову дихати. Просто він здався зі спини схожим на Ведмедя…

Все-все-все. Досить з мене ведмежатини. Тільки не сьогодні! Нехай чекає своєї черги! У мене і так голова обертом від хлопців. А вони мені не полегшують завдання. Ввижаються на кожному кроці, заважають поводити себе адекватно.

Сподіваюся, сьогоднішня зустріч з Глібом не закінчиться бійкою. Та футболісти будуть від нас подалі гуляти.

Головне, ніяких клубів! Тоді шансів більше з ними не перетинатися.

Гліб зустрічає мене біля фонтанчика. Дарує запашний букетик у кошику. Підготувався, не запізнився. Вже настрій підвищується. Всю програму побачення Гліб не оголошує відразу, для початку веде мене на льодовий каток. Несподівано. Знала б, у сукню не виряджалася.

- Ти й на льоду добре триматися вмієш? - я все більше дивуюся вмінням плавця, коли ми ступаємо на гладку крижану поверхню.

- Трохи навичок є. Зараз покажу, - начебто не вихваляється, широко посміхаючись.

Гліб підводить мене до поручнів, він взагалі кожен крок мій страхує, як ніби я тендітна ваза, якщо впаду, то розіб'юся. Нехай не віртуозно, але кататися вмію, тільки зараз від побаченого похитнулися ковзани.

Усі відвідувачі, які обережно ковзали неподалік, зупиняються з розкритими ротами. Гліб проїхав трохи вперед, повернувся до мене. І як розкрутився на великій швидкості. Навіть це не все! Він ще зробив пару стрибків з ефектним приземленням.

Що не кажи, а вражати у Гліба круто виходить. Ловлю на собі погляди дівчат. Ніби дивуються - чому цей неперевершений красунчик до мене направляє ковзани?

Дозволяю взяти мене за руку та далі у повільному темпі по колу везти.

- А я ще так кумедно запитала «триматися», ти, он який досвідчений гімнаст. Навіть крутитися і танцювати вмієш на льоду, - не припиняю захоплюватися.

Якщо скаже, що він і в цьому виді спорту чемпіон, сумніватися ані секунди не буду. Треба ж, який вродливий і талановитий. До того ж з мітками! Ніби подарунок долі.

- О ні-і, до гімнастів мені далеко. Просто подобається атмосфера, часто з друзями катаємося. І бачиш, що під ногами? - показує вниз. - Та ж вода, тільки замерзла. Вода мене любить, впасти не дає. Ось і вся таємниця успіху.

Ясно все. Гліб підкорювач водної стихії. До того ж, у будь-якому вигляді та формі.

Задумалася, згадуючи Ведмедя. Тоді той підкорювач чого? На думку спадають вульгарні назви. Сам збочений і мене заражає! Краще потім вигадаю, бо вирішила адже не відволікатися на скажених від люті звірів.

Він же пробачив мене, так? Більше не сердиться?

- Аліно, ти мені підказала ідею, - тим часом Гліб, не підозрюючи, чому я від жаху закусила губу, перехоплює руками за талію. - На льоду я ще не танцював. То чому б нам не спробувати?

- Глібе, ти це... почекай! - скрикую, підлітаючи в його руках. - Я ж упаду!

- Такого не станеться. Ти в надійних руках, краще піддайся мені повністю.

Повністю не піддалася, але спробувала розслабитися. Наш імпровізований танець голову запаморочив, від досвідчених рухів Гліба, дихання перехоплювало. І сподобалося, коли підкидав догори, а потім ловив. Не сподобалося, що ми занадто відволіклися, та так, що врізалися в ковзаючу компанію, і всією юрбою попадали.

- Нічого, зі мною все гаразд, - швидко поправляю сукню, встаю.

Коліно пече. Напевно, залишиться на кілька днів нагадування про наше побачення.

Гліб не розпитує, різко за руку тягне по льоду. Нас наздоганяють дві дівчини з компанії, що впали разом з нами.

- Що, підеш і навіть не познайомиш?

- Та облиш, можна й без імені обійтися, все одно ненадовго.

Дівчата звертаються до Гліба, але злісно витріщаються на мене. І в них відчувається обіцянка - одним коліном не відбудешся, доберемося і впустимо на лід багато разів. Ці стерви спритно стоять на ковзанах, краще за мене, тієї, що пишалася умінням хоча б пересуватися, якщо не розганятися і повільно котитися.

Ну про що думати, на льоду я слабкіше цих злючек. Добре, що Гліб зі мною поруч, не дає войовничим дівчатам дістатися.

- Іро, Таню, давайте обійдемося без сцен. Ви і так мене в басейні дратуєте, - з п'єдесталу чемпіонства відмахується від них Гліб, і гордовито везе мене до виходу.

- То ми дратуємо? А як ти зі мною мутив, то нічого? Я для тебе смачно готувала!

- Забув, як я за тебе всі заліки в універі вирішувала? Жодного разу на каток не водив! Бісів обманщик!

У спини нам тривають обурення, в кінці грубі лайки навіть посипалися.

- Мої колишні, - зітхає Гліб. - Ніяк не можуть змиритися, що я не хочу більше зв'язуватися з істеричками.

- Хіба колишні разом катаються на ковзанах? - дивовижне, вважаю, явище.

- Вони теж у збірній з плавання. Раніше билися, тепер змовилися і стежать за моїм особистим життям. Та ти не хвилюйся, Аліно.

- Хочеш запевнити, я в надійних руках?

- Авжеж! Вони тебе не дістануть.

Еге, і упускати мене теж не збирався. Коліно ниє, нагадує про падіння.

Озираючись назад, тепер думається, що колишні могли “допомогти” нам впасти. Принаймні, вони б цього дуже хотіли. Тільки кожна мріє звалитися прямо на чемпіона, і як би вони ділили його? Фу, те ще зміїне кубло у водному царстві мого кандидата.