Роздiл 25

Аліна

- Не можу ж я з ним довго сваритися. Тим паче після такого відкриття!

На наступний день до мене приїхала подруга. Ми вийшли надвір поговорити, щоб з батьків ніхто не почув.

- З тобою все зрозуміло. Дісталася-таки до важливого місця хлопця. З ним тоді що, цікаво... - задумливо тягне вона.

- А що з ним?

- Ну, як тобі сказати, - закочує Інна очі. - Зв'язала, кинула, перед друзями виставила у поганому світлі. Мало хто за таке пробачить. Ведмідь це пережив, але уяви, що відчув?

Соромно, ох, соромно. Гірко зітхаю. Подруга права. Про що я тільки думала, коли пропонувала масаж? Звичайно, не про нього, а тільки своєї мети домогтися. Стільки всіх варіантів перебирала, частину з них пробувала. Тільки масаж міг допомогти. І допоміг адже!

- Я дзвонила, перевіряла, як він там. Здається, Ведмідь перестав ображатися.

- Ну так, ну дуже віриться. Той самий твій скажений Ведмідь і перестав, - багатозначно гмикає.

- Думаєш, тільки робить вигляд?

О-о... починаю лякатися. Мені страшнувато зустрічатися з ним. Поки вихідний, але ж потім не сховаюся. Та й пропозиція сходити на побачення, від нього як загроза пролунала...

Інна розводить руками.

- Чесно кажучи, і ти і він поводите себе дивно. З приводу тебе, Алін, я хоча б в курсі. Мітки, доля, все таке. Про Ведмедя чую лише з твоїх слів, тому гублюся у здогадках.

- Так, він непередбачуваний хлопець. Іноді, як видасть чого. Здатний голову на раз-два задурити. І я не завжди розумію, де справжня правда, де жарти, а коли і зовсім брехня. Такий непостійний, виверткий. Але знаєш, він все-таки добрий. Нахабнуватий, але при цьому турботливий. Погляд частенько лукавий, зате як посміхнеться, обійме, в мені щось таке приємне робиться, - притискаю руку до грудей. - Якщо не тисне збоченістю, тоді з ним ще хочу бачитися.

Ну я так, думки вголос, і то більше поверхнево. Мені треба ще самій у собі розібратися.

Але подрузі вистачило і цього.

- Так кажеш, ніби пророчий вибір зроблено? Мітки Гліба вже не рахуються?

- Нікого я не вибрала. Ти чого?! - махаю головою з двоякими думками. - Вони різні, але в чомусь схожі. Я все ще не хочу помилитись. І все так само сумніваюся, чи захочуть вони. Сама бачила, які популярні хлопці. І я? Ну що в мені?

- Та багато всього, Алін, - подруга піднімає руку пальці загинати: - Ти красуня, дотепна, спритна, вмієш ризикувати і не здаватися…

- Знаєш, - кивком прошу рахунок завершити, - Іноді мені здається, що вся справа в татові. Тільки ти зі мною спілкуєшся, як зі справжньою подругою. Багато хто заради знаменитого тренера-тата. Адже він відома у нашому місті особистість, та й далеко за межами знають про нього. Сподіваюся, мої кандидати не через нього. Може, справді, то мітки допомагають, що подобаюся, тому що це я.

Ще трохи побазікали, поки моя мама нас не покликала до столу на обід. У моїй ситуації непросто відразу зважитися. Доведеться бачитися з обома. Краще хлопців дізнатися, розібратись, хто мені все-таки ближче, і бажано відчути. Хто мій, хто ніколи не зрадить.

Гліб нікуди не пропав. Він мені пише і дзвонить. І він не винен, що через роботу частіше зустрічаюся з Ведмедем. Фотку надіслав, як навіть вдома п'є чай з чашки чемпіона, подарованої мною. Запросив мене на побачення. Ось прямо так і написав! Не вболівати за нього, не свистіти на трибунах, а прогулятися ввечері. Удвох.