Роздiл 20/1

Мишко

Засовую за спину Аліну. Таку мить зіпсували набридливі амфібії. Щоб у них зябра позеленіли!

Ще трохи і я знову б цілувався з непокірною Зірочкою. Дідько, до чого ж вона мене завела! Зухвала, горда, нюансами тішить. У мене від поцілунку з нею геть знесло дах, і молодший Ведмідь у штанях терміново вимагав продовження.

Але тепер доведеться відкласти повторну атаку на губи Аліни, плавці просто так не підуть. Он, як люто втупилися. Той, що з донькою тренера танцював, стиснув кулаки. Ну звісно, справжній дружок, от відразу помітно.

- Наплавалися вже? То підіть пошукайте калюжі на вулиці. Повинні десь бути саме для вас, - відтягую початок бійки, продумуючи тактику. Все-таки плавці за кількістю переважають, і тут немає стільців і посуду, як у залі, якими б я відбивався.

- Це ти нас так послати збираєшся? - пирхає один з плавців.

- Ну не на танець адже запросити. Валіть звідси, не заважайте нам!

Той, що нібито друг, якщо правильно пам'ятаю - Аліна називала його Глібом, робить до мене різкий ривок.

- Ми підемо, але тільки з дівчиною. Вона з нами приїхала, і я особисто додому її проведу.

- Внеси до своїх планів поправочку. Ця дівчина з клубу піде лише зі мною.

- Гей, а у мене ніхто запитати не хоче?! - обурюючись, Аліна вискакує з-за моєї спини. - Чого ви взагалі сперечаєтесь?

Обмінюємося з головним плавцем розлюченими поглядами. Я питати не хочу. Раптом вона не назве мене? Донька тренера найбільш непередбачувана з усіх дівчат, яких я знав. Бісів Гліб, мабуть, теж не може оцінити свої шанси. Тому вибирає напасти.

- Ти зайшов на мою територію, футболісте! - грізно вигукує і замахується кулаком.

Встигаю ухилитися від першого удару. Територія його? Ну а як же!

- Твоє місце в болоті. І я тебе відправлю туди! - З ще більш грізним гарчанням зриваюсь, і не промазую, влучаючи амфібії в око.

Начебто плавець, але помітно, що й боротьбою займається. Наступним ударом він по мені потрапляє. Починається сутичка, хто кого. Аліна кричить, плавці щільним кільцем нас оточують. Не виключаю, що будуть допомагати дружку.

- Зірочко, не хвилюйся, я йому вправлю мізки! - люто нападаю, мене вже не зупиниш.

- Аліно, він отримає, щоб до тебе більше не ліз!

У свою чергу, обіцяє плавець. Він відбивається та всякі прийомчики викидає. Ну я теж не гальмую. Друге око амфібії з моїм кулаком познайомилось.

- Негайно припиніть! Я взагалі з вами нікуди не піду! - у відповідь нам прилітає від Аліни.

Знаю, що піде, і певно не з ним. Хоча не впевнений, якщо друзі-плавці далі підключаться. Сподіваюся, тоді хоч відвідає мене в лікарні. Там я ще обов'язково її поцілую.

Ану, отримуй! Не здаюся, тримаюся. Відбиваю свою дівчину і територію.

- Міхо, ми ж як знали, що тобі сподобається сьогодні у клубі!

- І вам сподобається отримувати від нас стусанів!

Чую знайомі голоси моєї команди. За спиною метушня починається. Тепер іншим плавцям не до мене, адже самим відбиватися від футболістів доводиться.

- Чого так довго? Ви там танцювали, чи що?

- Ми дали тобі час розігрітися. І зараз потанцюємо на них!

Ото вже бовдури, час вони давали. Суперечка суперечкою, але друзі у халепі не кидають. Хто б сумнівався, що стежили за нами. Нікуди від окатої команди не дітися.

І тільки-но перевага пішла в мій бік, бо вдало вийшло Гліба скрутити, ще б трохи й він благав про пощаду. Моя команда теж добряче взялася за плавців. Але нам завадили, налетіли з посиленим складом бійці зі служби безпеки закладу. Виганяти не стали, ми ж користуємося привілеями. Чого не сказати про плавців. Ну куди їм до нашої популярності. Тож територію ми другий раз за всіма пунктами відвоювали.

Стоп. Аліна ж з нами була?

В який саме момент вона зникла, не помітив. Кожен погляд на неї коштував удару, який у мене прилітав. Проте я до певного часу стежив, щоб Зірочка стояла подалі. Згадав! Я ж просив її піднятися наверх. Отже, там вона на мене чекає. Розумничка моя.

У залі Аліна теж не знайшлася. Ні вона, ні подружка. Зникли обидві…

- Що, Міхо? Все ж таки упустив доньку тренера? - посміюючись, Ілля плескає мене по плечу.

- Нічого не упустив. Ми так домовилися, - насупився, знову дратують, хоч все одно друзі, якщо одного з плавцями не кинули.

- Ти шукаєш дівчат, які сиділи за тим столиком? - Варя, наречена Іллі, показує з точністю потрібне місце.

- Так, а ти бачила?

Варя киває.

- Бачила, як вони схопили сумки, побігли до охорони, а потім дуже швидко на вихід.

Ясно все. Отже, Алінка втекла, але перед втечею послала до нас охоронців. Мені її вже не наздогнати. Напружено дивлюся у бік виходу. Взяла і обламала, така шкідлива Зірочка. Але і плавцю тоді теж обломилося. Ну нічого, довго бігати від мене не зможе.