Роздiл 19/1

- То ти нариваєшся, чи що? - загрозливо смикається плавець. - Зауваж, ти нариваєшся на чемпіона, - показує на чашку. - Мені Аліна подарувала її. Тож дуй звідси на поле ловити м'ячі або метеликів, на що ви там ще, футболісти, здатні. Не заважай нам відзначати важливу подію.

Вся компашка плавців голосно регоче.

Чемпіонську чашку йому подарувала? Отакої… Це ніби удар під дих.

Прикро, що перепони лише ростуть, але ж матч ще повністю не програний.

- А вибитий зуб, як подія вважається? - стискаю кулаки.

- Дивлячись чий. Якщо твій, то ми на окрему тарілочку викладемо, помилуємося, - зловтішається плавець у відповідь.

Аліна схоплюється з місця, і встає між нами. Тепер мені краще вдається розгледіти, як вона вбралася на зустріч до нього. Тонка тканина сукні підкреслює струнку фігурку. Трохи яскравіше підвела очі, ніж на роботу. Деякі завиті пасма волосся вибилися із зачіски, можливо, від танців. Не зі мною!

- Ну досить вже! Мишко, я сама погодилася з Глібом і його друзями провести трохи часу. Немає причини лаятися, ми з тобою завтра у футбольному клубі побачимось.

Відсилає мене? Даремно старається.

- Тренер знає, де і з ким погоджується гуляти його донька? - б'ю відразу з козирів.

- Який тренер? Чия вона донька? - понеслося хвилею запитань за столом.

- Неважливо, я сама розберуся.

- Спочатку я тебе відвезу додому. А потім вже розбиратися будемо, - хапаю непокірну дівчину за руку. - Ти зараз негайно йдеш зі мною.

- А мені здається, що хтось зараз провалює один, поки його дружно не винесли, - припечатує головна у компашці амфібія. І, як за командним викликом, всі плавці на мене насуваються.

Вони думають, що плавати краще натовпом? Отже, й битися так на одного цікавіше?

- Зачекайте! - Аліна виставляє руки на різні боки. - Ніяких бійок. Мені не подобаються задири.

Плавець опускає кулаки. Ну, я теж. Але все одно кожен крок водних гадів під контролем тримаю.

- Мені теж не подобається битися. Тільки я не можу себе стримувати, коли хтось занадто нахабніє, - це прилітає, звісно ж, у мене.

- Та я тим паче не люблю. Пропоную все мирно вирішувати, - у свою чергу йду на компроміс. - Ви залишаєтеся тут далі плавати, а дівчина йде зі мною, - ось, мої компроміси такі.

Плавці знову набичились і підступають ближче. У мене народжується план, як вирубити спочатку головного, потім ще двох і за допомогою підручних засобів далі відбиватися. Нічого не встигаю, Аліна мене смикає за руку.

- Мішо, нам треба з тобою дещо з'ясувати. Глібе, ми відійдемо, я скоро повернуся. Бо самі ви точно не розберетеся, - до нас обох звернулася, але йде при цьому тільки зі мною.

О та-ак, зараз ми добряче з тобою розберемося…