Роздiл 18/1

Потискаю плечима збентежено.

- Знала, що щасливі плавки одягнеш.

Вся компанія дружно регоче.

- Аліно, ти випадково не носиш у сумці ще кілька чашок на всі варіанти? - приколюється його друг Тім.

- Ні, можу навіть сумочку показати, - чесно відповідаю, мені приховувати нічого.

- Заздріть мовчки. Хоча, можете голосно, все одно нас заглушає музика. Пити з нової чашки від Аліни буду тільки я!

І в цю мить рука Гліба ковзнула по моїй спині, злегка затримуючись там, схоже, обійняти захотів. Ем-м... Незвичайні відчуття. Ми не хлопець і дівчина, в сенсі пари. Але я знаю про нього те, що він навіть не уявляє.

Якби можна було в лоба запитати: “Глібе, мені тебе нагадали. Ти раптом не збираєшся мені заподіяти зло? Краще відразу зізнайся заздалегідь”.

Ну ні, звісно, ні. У перший же день підтвердити у хлопця все мітки, а потім його налякати?

- Аліно, ти можеш передбачити, що я збираюся зараз зробити?

Гліб встає, простягає мені руку.

Інна охає, замість шматка піци, серветку потягнула до рота.

У мене промайнули кілька варіантів, аж до “виміряти мені пульс” або “допомогти з пошуком туалету”. Вирішила вибрати більш-менш нейтральний.

- Танцювати?

- А чому б і ні! - весело підтверджує Гліб. - Терміново вставайте, розім'ятися час.

Хто лідер у команді плавців, я ще на пляжі визначила. Команда піднімається, всім натовпом примикаємо ближче до танцюючих. Гліб не відходить від мене, і тільки починається повільний трек, як він з чарівною посмішкою запрошує:

- Потанцюємо, Аліно?

Ух, з кожною годиною мій мічений кандидат все активніше.

- Давай, але надто не притискайся.

Ну я повинна поки тримати дистанцію. Він - велика скеля чарівності, здатна торпедою проходити під водою. Багато дівчат не встояли б. Стільки спокус останнім часом терплю.

- Дякую, що погодилася, - вимовляє мені на вушко і міцно хапає за талію.

Можна подумати, йому хтось відмовляв. Хотіла б я на неї подивитися!

Я думала з Глібом танцювати будемо повільно і плавно, але він й у танці активний, як повів, як повів. Закрутив до спалахуючих мушок перед очима. Дивні мушки такі, блимнули тричі і все, розчинилися за столиком, який оточують диванчики. Ми в танці перемістилися, і де залишився наш стіл, у мерехтливому залі не зрозумію. Перекладаю погляд знову на диванчики. Збиралася вже відвернутись, як раптом туди попрямував прожектор.

- Тисяча чортів! - скрикую, не стримавшись.

- Щось сталося? - Гліб переводить туди ж погляд, але прожектор далі вздовж залу поїхав, і те місце занурилося у напівтемряву.

- Ногу підвернула, - жалібно кажу.

- Тоді повернемося за столик. Такі ніжки треба берегти, - і робить найнесподіваніше - підхоплює мене на руки та в інший бік великого залу несе.

Я боюся озирнутися.

Вони і це бачили, як мене забирають? Татові здадуть?

За столиком з диванчиками я впізнала футболістів з добре знайомої команди Лідергол. Найбільше зачепилася очима за Іллю, з ним була поруч дівчина, ще кілька хлопців стояли зі спрямованими на мене телефонами, як ніби знімали на камеру.

Мені кінець! Для кого вони знімали? Навіщо?!

Якщо не для тата, то для... Боже, Ведмедя серед них не побачила.

- Які ще будуть на вечір передбачення? Аліно, здивуєш нас? - чи то серйозно, чи то жартома цікавиться один з плавців.

- Мені б додому, щоб лиха не сталося, - що думаю, вимовляю вголос, очима показуючи подрузі - капець, він не десь, він близько.

- Алю, давай ще трошки побудемо, - у свою чергу просить вона.

- Обіцяю доставити додому вчасно й у гарному настрої, - вмовляє і Гліб. - Мій новий тост. За наших чарівних дівчат, - дивиться при цьому проникливо саме на мене.

Гаразд, втекти я завжди встигну.